"Якщо прийдуть солдати, сховай мене під стіл, мамо!", - просив я свою матір, коли мені було п'ять років. Це були сімдесяті, я жив в СРСР, у часи Холодної війни. Страх, що одного дня мене заберуть "у солдати" захищати мою рідну Росію від "Заходу, що загниває", був більшим за страх перед нападом самого "Заходу, що загниває". Імовірно, так було через моє пацифістське виховання, але я не був єдиним, хто мав такі страхи. Я не знав нікого, хто хотів би в армію. Я не знав нікого, хто пишався би армією.

Попри недільні ура-патріотичні передачі з назвою "Служу Радянському Союзу". Попри обов'язковий шкільний предмет "Основи військової підготовки". Попри щорічні шкільні військові паради. Пропаганда сімдесятих не добилася того, чого добилася пропаганда сьогодні: любові росіян до своєї армії.

86 відсотків людей вірять, згідно з даними російського інституту маркетингових досліджень ВЦИОМ, що армія здатна захистити свою країну в разі небезпеки. 40 відсотків відчувають повагу, 59 - гордість і надію. Переважна більшість росіян вважають збройні сили престижною інституцією, яка пропонує розвиток молоді.

Напевне, цим 86 відсоткам, опитаних ВЦИОМ, сподобалося, коли в неділю президент Росії Володимир Путін оголосив нову доктрину морських збройних сил, а російський флот у Калінінграді святкував зі справді вражаючим шоу. Послання, яке за всим цим стоїть, можна сформулювати приблизно так: звичайно Росія - мирна країна, вона ні на кого не нападає й нікому не погрожує, але вона лишається напоготові й нікого не пожаліє, якщо комусь спаде на думку атакувати найбільшу країну світу.

Відтак у гру вступають маневрові кораблі з точними навігаційними системами та блискавичними ракетами. Передовсім у Середземному морі та в Арктиці, що є пріоритетними напрямками для захисту від імовірного просування НАТО на схід.

Поки що все логічно і пасує до головної військової доктрини, яку Росія прийняла восени минулого року. Тоді керівник Генштабу Герасимов заявив, що до 2020 року російські збройні сили повинні отримати понад 11 тисяч нових бронемашин, 30 кораблів та підводних човнів, 14 тисяч одиниць іншої військової техніки та безліч нових ракет. Вражає. Така швидкість озброєння нагадує темпи гонки озброєння часів Холодної війни.

Однак усе це без гарантій. Оскільки західні санкції та наростання економічної кризи можуть цю державну програму переозброєння до 2020 року звести нанівець. Бо може забракнути грошей, а важливі компоненти для складних озброєнь, встановлених на швидких кораблях і направлених проти Заходу, той самий Захід може й не надати. Чи зможе часто цитована в Росії панацея - імпортозаміщення - допомогти у військовій сфері, досить сумнівно.

Окрім того, необхідно покрасти край грабунку коштів, які передбачені для державних військових програм. Нещодавно й сам Володимир Путін пригрозив, що прирівняє таке розкрадання на один щабель з фінансуванням тероризму. Крім того, він поскаржився, що витрати на виробництво озброєнь в процесі їх виготовлення зростають в 11 разів.

Тільки коли такі проблеми буде подолано й Росія забезпечить гарантоване фінансування нових планів переозброєння, горді російські громадяни зможуть по-справжньому пишатися своєю армією. Без страху, що одна з ракет, яку урочисто випустили з корабля, не вибухне одразу після запуску й не потоне за два метри в морі, як це сталося на морському шоу у Севастополі в Криму минулими вихідними. Однак це шоу було без президента. Він приймав морський парад у Калінінграді, де інша ракета застрягла в пусковій установці…