Минулого листопада Франк Гаун, керівник німецького виробника танків Krauss-Maffei-Wegmann (KMW), відверто поскаржився: з нами поводяться, ніби з коханкою. "Кожен хоче того, що ми пропонуємо, але ніхто не хоче, щоб його побачили з нами на публіці", - заявив Гаун. Тепер же "коханку" видали заміж. Та ще й за француза.

Злиття німецького сімейного танкового бізнесу з його французьким конкурентом Nexter - найвидовишніше об'єднання збройних компаній у Європі за багато років. Результат - європейський танковий гігант з близько двомільярдним оборотом, близько 6000 працівників та значно більшим впливом і потужністю на ринку.

З економічної точки зору, об'єднання є зрозумілим. Однак у політичному сенсі в нього закладено вибухівку. KMW у цьому шлюбі несе із собою проблематичний для свого партнера посаг. Йдеться про строгі німецькі правила щодо експорту зброї.

Обережно, дірки!

Міністр економіки ФРН Зіґмар Ґабріель, який відповідає за дозволи на експорт зброї, на початку своєї каденції заявив, що встановить жорсткіші правила експорту озброєнь, ніж існували за його попередника. Він свого слова дотримався, і таким чином запланована минулого року мільярдна угода компанії KMF із Саудівською Аравією зірвалась - федеральний уряд не дозволив продаж сотні танків Ер-Ріяду.

Водночас Париж щодо експорту озброєнь у країни поза НАТО і ЄС є значно ліберальнішим. І попри те, що федеральне міністерство економіки запевняє, що німецький контроль за експортом озброєнь через злиття не скасовується, ризик того, що з "танковим шлюбом" німецькі норми можна буде обійти, залишається.

Закладені ці побоювання були ще у 1972 році, коли німецький міністр оборони Гельмут Шмідт та його французький колега Мішель Дебре підписали угоду, згідно з якою обидві країни можуть вільно поводитись зі спільними проектами озброєнь.

Випробування для політики озброєнь

Поки що спільна продукція обох підприємств не зійшла з конвеєра, і цей процес потребуватиме іще часу. За цей час німецькі політики мають переконатись, що договір Шмідта і Дебре 1972 року більше не матиме сили. У разі, якщо цього не станеться, федеральний уряд не зможе самостійно контролювати експорт німецьких озброєнь.

Для збройної промисловості це може стати прецедентом і викликати лавину об'єднань. Багато маленьких постачальників зброї вже довгий час шукають партнерів, які могли б зменшити їхню залежність від національних оборонних бюджетів. Глобальний попит на зброю, враховуючи кількість старих та нових гарячих точок у світі, найближчими роками не скоротиться. Радше навпаки.