Так, це несподіванка історичного масштабу. Вперше після епохальних політичних змін, які відбулись 25 років тому, румуни продемонстрували солідарність незалежно від партійних таборів. Свідомий громадянин покоління 2.0, який самостійно шукає інформацію, а не довіряє сліпо підневільним ЗМІ, зумів переконати своїх батьків та бабусь із дідусями, що кандидат у президенти Понта, так само як і прем’єр Понта, це ганьба для країни.

Порожні передвиборчі обіцянки, небачена кампанія поливання брудом опонента, брехня і наклеп не врятували Понту від поразки. Понта зробив Йоганніса президентом, намагаючись розколоти румунське суспільство. Із демократією такі спроби розколу не мають нічого спільного. Його націоналістично-популістське виборче гасло про те, "що він хороший румун" лише тому, що він православний, стало для нього пасткою. Надто нещирим видалось це гасло, надто неправдоподібною поведінка кандидата від Соціал-демократичної партії. Якщо у Понти залишилися хоч якісь рештки гідності, він має подати у відставку. Це мало статися радше вчора, ніж сьогодні.

Прагматичний суперник

Клаус Йоганніс вражаюче показав своїм прикладом, що хорошим румуном може бути і німець-протестант із Трансильванії. Йому в цьому допоміг, звісно, і його прагматизм. На посаді мера міста Сібіу, на яку він переобирався чотири рази, він переконливо довів всій країні, що його гасло "Румунія - країна добре зробленої роботи" не є порожніми словами.

Коли Йоганніса на одній з прес-конференцій спитали, чи знає він взагалі текст румунського гімну, він заспівав перший куплет, не запинаючись. Так він розвіяв сумніви багатьох тих, хто до останнього не міг визначитися з вибором. Яким потрібен був останній аргумент, щоби проголосувати саме за нього. Адже на відміну від етнічного німця Йоганніса, румун Понта, як виявилося, навіть перший куплет гімну не може проспівати, не запинаючись. Він зганьбився прямо в ефірі одного з телеканалів.

Закордонні румуни активні як ніколи

Особливу роль на нинішніх виборах відіграли румуни, які живуть і працюють за кордоном. У другому турі проголосували близько 400 тисяч закордонних румунів - це втричі більше, ніж у першому турі 2 листопада. Саме вони румуни за кордоном зробили вагомий внесок у перемогу Йоганніса. На закордонних виборчих дільницях його перевага над Понтою сягнула понад сорока відсотків голосів.

Активність румунів за кордоном була вражаючою - перед посольствами і консульствами Румунії вишикувалися довжелезні черги, люди чекали з ночі, аби проголосувати. Коли дивишся на таке, постає запитання: де ще таке можливе у ЄС 2014 року? Так, це можливо! За часів соціалізму в Румунії люди стяли з ночі у чергах за бананами або маслом. Тепер вони стояли в чергах, аби дати новий шанс демократії у своїй країні. Всупереч власному уряду. І вони домоглися свого! Нині настав час Йоганніса - він має виправдати довіру виборців. І водночас показати, що він є президентом всіх румунів, який зможе врівноважити різні політичні погляди і допомогти у примиренні румунів, розколотих політичним протистоянням.