Верховна Рада у четвер, 14 квітня, відправила у відставку уряд Арсенія Яценюка і призначила новий Кабінет міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом. Здавалося б, поставлено крапку в багатомісячному і виснажливому процесі переформатування української влади.

Де-юре міністерські портфелі поділили між собою дві команди - Арсенія Яценюка і Петра Порошенка. Вони сформували нову правлячу коаліцію. Де-факто ж у розподіленні міністерських крісел брав участь і третій гравець - Володимир Гройсман. І це стало, мабуть, головною несподіванкою нинішньої прем'єріади.

Уряд Яценюка 3.0

Новий уряд умовно можна поділити на чотири групи: квоти "Народного фронту" і "Блоку Петра Порошенка" (БПП), висуванці глави держави, а також соратники Володимира Гройсмана. Незмінні позиції в уряді залишились у товаришів Арсенія Яценюка. Пожертвувавши кріслом прем'єра, "Народний фронт" зберіг за собою портфелі міністра внутрішніх справ (Арсен Аваков) та міністра юстиції (Павло Петренко). Додатково "народофронтівці" отримали міністерства екології (Остап Семерак), освіти і науки (Лілія Гриневич) та молоді та спорту (Ігор Жданов). Крім того, представник "Народного фронту" Андрій Парубій став спікером парламенту.

Свої позиції в уряді зберегли і президентські висуванці: міністр закордонних справ Павло Клімкін і міністр оборони Степан Полторак. Звісно, де-факто людьми Порошенка можна вважати і тих, хто зайняв міністерські крісла за квотою БПП.

Як би там не було, але 9 членів уряду Яценюка зберегли свої позиції в новому Кабінеті міністрів. Керуватимуть усіма ключовими відомствами - МВС, МЗС, міноборони і мінюстом - нові "старі" міністри. А це означає, що навряд чи варто очікувати від них якихось кардинальних змін. Де-факто ми будемо мати уряд Яценюка 3.0, але тепер уже під контролем президента Порошенка.

Соло для Гройсмана

Після того, як кандидатура Володимира Гройсмана була висунута на посаду прем'єра, він раптом заявив про свої кадрові претензії в новому уряді. До цих пір вважалося, що Гройсман - людина Петра Порошенка. Саме президент сприяв його кадровому злету - від мера Вінниці до поста віце-прем'єра, а потім і спікера парламенту. Але в прем'єріаді Гройсман вирішив зіграти власну гру. Він навідріз відмовився призначати в Кабінет міністрів деяких кандидатів з адміністрації президента.

Хтось скаже, що це був лише маневр нового прем'єра, мета якого - нібито дистанціюватися від Порошенка. Навіть якщо це було так, то Гройсман досяг свого. Він домігся призначення в уряд своїх колишніх соратників по Вінниці - Володимира Костіона (віце-прем'єр з питань АТО та окупованих територій), Олександра Саєнка (міністра Кабінету міністрів) і Андрія Реви (міністр соціальної політики). Крім того, Гройсман уник затвердження кандидатур тих, кого називають "наглядачами" від Петра Порошенка.

Для Володимира Гройсмана посада прем'єр-міністра відкриває нові перспективи. Очевидно, він зробить усе, щоб емансипуватися від Петра Порошенка. Гройсман - наймолодший глава уряду в історії незалежної України. Йому 38 років. За два останніх роки це третя висока посада в його біографії. І, очевидно, Володимир Борисович докладе всіх зусиль для того, щоб довести: своїми успіхами він зобов'заний не лише Петру Порошенку. У найближчі півроку ми, очевидно, станемо свідками спроб Володимира Гройсмана стати самостійним політичним гравцем. У рамках того, звісно, наскільки йому дозволить зробити це коаліція "Блоку Петра Порошенка" і "Народного фронту".

Відкладений фінал кризи

Формування нової коаліції і призначення уряду не вирішить політичної кризи в Україні. Це лише її призупинить. У нинішній системі влади конфлікт між президентом і прем'єром неминучий. Так, Гройсман і Порошенко зараз в одній команді. Так, очевидно, вони зроблять усе, щоб уникнути публічних конфліктів. Але це зовсім не означає, що адміністрація глави держави у деяких питаннях припинить дублювати уряд. І це не означає, що телефонне право щодо Кабінету міністрів не існуватиме.

Крім того, слід врахувати, що нова парламентська коаліція нараховує зараз трохи більше 230 голосів (при 226 необхідних). За призначення Володимира Гройсмана прем'єр-міністром проголосували 206 депутатів з правлячих фракцій. Для того, щоб забезпечити проведення необхідних рішень, уряду доведеться звертатися за допомогою або до парламентської опозиції, або до позафракційних депутатів.

Як довго проіснує нова коаліція і, відповідно, уряд Гройсмана, навряд чи хтось може сказати. Їхнє майбутнє залежить від того, чи знайдуть спільну мову команди Порошенка, Яценюка і Гройсмана. До всього цього нова коаліція отримала серйозну опозицію в парламенті в особі колишніх соратників по владі - "Самопомочі", "Батьківщини" і Радикальної партії. Черговий виток кризи слід очікувати вже восени цього року.

Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Сергій Руденко у Facebook: Сергій Руденко