Усе, що відомо про підозрюваного в здійсненні нападу на різдвяний ярмарок у Берліні Аніса Амрі, здавалося б, підтверджує правоту тих, хто вважає німецькі органи безпеки здатними на все, крім одного: власне, гарантування безпеки. Та тим, хто так думає, варто нагадати, що Німеччину довгий час оминала доля місця теракту з великою кількістю загиблих. Федеральна кримінальна поліція країни оприлюднила на початку року перелік із одинадцяти терактів, яким вдалося запобігти. Серед злочинців і так зване "зауерландське угруповання", на слід якого вдалося вийти 2007 року. Його члени були засуджені до ув'язнення терміном до 12 років. Слідству вдалося довести факт планування угрупованням масштабного нападу із застосуванням вибухівки.

Так, почасти успіхи були й випадковими. Як у випадку з групою чоловіків, яку охрестили "кельнськими валізовими підривниками" ("Kölner Kofferbomber"). Їхній вибуховий пристрій не спрацював лише через те, що був виготовлений неправильно. Успіхом можна вважати, попри всі недоліки операції, і затримання підозрюваного в тероризмі Джабера аль-Бакра, який незадовго після цього наклав на себе руки у камері СІЗО. Зібрана щодо нього інформація дозволяє зробити висновок, що він, будучи біженцем із Сирії з відповідним статусом у Німеччині, планував теракт.

Ніхто не може бути заарештований через свої переконання

Такі ж припущення у німецьких спецслужб були і стосовно тунісця Аніса Амрі. Півроку за біженцем, якому було відмовлено у наданні притулку, велося спостереження. Але жодних доказів правопорушення, "яке б стосувалося загрози державній безпеці", щодо нього знайдено не було. Тому справу закрили. Факт довготривалого стеження вже сам по собі свідчить про те, що органи діяли далеко не легковажно. Звісно, з огляду на теракт у Берліні той факт, що Амрі не могли затримати через недостатність доказів, є надзвичайно трагічним. Але нікого не мають права заарештовувати й, тим більше, засуджувати на підставі одних лише переконань.

Це називається верховенством права, яке в будь-якому разі має зберігатися й надалі. Вже хоча би тому, що все інше означало би тріумф терористів над такими цінностями, як свобода та людська гідність. Своєї мети - посіяти масовий страх у відкритому суспільстві - вони вже досягли, принаймні, на якийсь час. Німеччина не повинна грати на руку цим сповненим ненависті, збоченим злочинцям, ще й порочачи власні спецслужби, представляючи їх як фактор ризику для загальної безпеки. Помилки потрібно називати й виправляти. Але ставити все, узагальнюючи, під питання - це безвідповідальність і популізм.

Трагедія в Ніцці відбулася попри чинний надзвичайний стан

Як же Анісу Амрі, якщо він дійсно є нападником, повинні були завадити реалізувати свій план? Кинувши його до в'язниці без будь-яких юридичних підстав? Для цього у нас мав би діяти надзвичайний стан, як це досі є у Франції після паризьких терактів у листопаді 2015 року. Та він жодним чином не допоміг, як це видно на прикладі смертоносного наїзду вантажівки в Ніцці минулого липня - масового вбивства, яке, очевидно, послужило жахливим прикладом для нападу на різдвяний ярмарок у Берліні.

На жаль, можливість скоєння нападів такого масштабу є завжди. Лік лише потенційних терористів у Німеччині, за оцінками спецслужб, іде на сотні. Влаштувати стеження на ними всіма у цілодобовому режимі неможливо. Тож на приціл органів потрапляють ті, про кого відомо найбільше. Як би парадоксально це не звучало, особливо в нинішній емоційно розжареній атмосфері, але: Аніс Амрі - навіть хороший приклад того, наскільки ефективно можуть працювати поліція та Відомство з охорони конституції ФРН (внутрішня спецслужба Німеччини, - Ред.)

Фактів було обмаль

Він довго був у полі зору правоохоронців і зник з нього не через те, що вони не могли більше тримати його слід, а через факти. А їх, очевидно, було замало для того, аби втручатися. Лише в разі, якщо розслідування доведе протилежне, німецьким спецслужбам доведеться змиритися із закидами неспроможності у свій бік.