Існують стандартні фрази для заспокоєння. Приміром, "все буде добре". Ці слова мали б вселяти впевненість. Просто так, навіть без пояснення причин. Речення "Німеччина залишиться Німеччиною" таке ж заспокійливе. У будь-якому разі воно зменшує страх і дозволяє трохи розслабитися. І хіба ми не почували себе так, ніби нас погладили по голові, коли канцлерка Німеччини цього тижня в Бундестазі вимовила цю просту фразу? Насправді вона хотіла сказати, що ця країна не зміниться настільки, що ми почуватимемось у ній чужинцями. І майже безвідносно до того, скільки ще біженців прибудуть до Німеччини.

Так, зараз Німеччина змінюється. Йдеться саме про це. І ці зміни лякають багатьох. Але хіба країна не змінювалась завжди, знову і знову? Ще й як! Востаннє у 1989 році. Які тоді пророкували жахіття! Лякали перспективою, що більша Німеччина знову захоче стати "великою". Або тим, що Західна Німеччина збідніє за рахунок приєднання Східної. Особливо голосно серед скептиків тоді кричали передові ліві, як от Оскар Лафонтен або Ґюнтер Ґрасс. Вони хотіли залишити все, як було: дві Німеччини.

Чужинці завжди прибували до Німеччини

А як змінилась (Західна-) Німеччина у 1960-70х роках, коли до неї масово звітали "ґастарбайтери", так звані "гостьові робітники"? Ми на колінах кликали їх: італійців, португальців та, передусім (мусульманських!) турків і курдів, щоб вони працювали там, де не хотів працювати жоден німець. І тоді усі плани були тимчасові - до речі, саме тому цих найманих працівників називали "гостями". Про те, що вони залишатимуться в Німеччині назавжди, не було й мови. Але вони залишилися. Чи зруйнувало це республіку?

А сотні тисяч поляків, які в 19 столітті залишили свої господарства у східній Європі, аби в Ґельзенкірхені чи Герні працювати на шахтах? Ці історичні події також повністю змінили німецьке суспільство, щонайменше у Рурському регіоні. І ці зміни помітно пішли на користь.

А ще повільні і непомітні суспільні зміни, про які ніхто не говорить, бо вони не зав'язані на подіях чи політичних рішеннях. Наприклад, інтернет, який змінив усю систему торгівлі в маленьких містах і селах Німеччини. Чи є ще магазини у німецьких селах? Так, там мешкають переважно літні люди. Але чи не у кожному другому селі відкрився клуб свінгерів чи сауна, і ніхто з цього не обурюється. Церкви, які ще 50 років тому могли мобілізувати людей проти таких тенденцій, відвідує лише невелика частина мешканців, наперекір усім розмовам про християнський Захід.

Незважаючи на те, що зміни відбуваються постійно, кожна наступна все одно викликає неабиякий страх. І найбільше ми спостерігаємо це не на політичних і державних акціях, а на наших робочих місцях. Частину 40- і 55-річних людей, тобто "середнє покоління" (ним вважаються німці у віці від 30 до 59 років - Ред.), темпи дедалі сильнішої "оптимізації" в офісі і на виробництві лякають. І це не лише впливає на їхній настрій, але й призводить до проблем зі здоров'ям.

Червоні нитки у нашому житті

Постійні нововведення вже давно стали червоними нитками у нашому житті. Для кожного індивідуума, для кожного підприємства, для громади, для християнської церкви та держави. Але біженці форсують базові страхи перед змінами дивним чином. Адже відчувати себе "чужинцем у власній країні" мало пов'язане з новоприбулими. Цей дискомфорт зародився раніше, але більш відчутним стає саме зараз, оскільки частина нашого суспільства вважає, що їй вдалося знайти образ ворога.

Це відображення лише того, що відбувається у даний момент. Насправді те, що змінюється у Німеччині з літа 2015 року, - виклик для поколінь, а не політиків з обмеженим терміном повноважень. Якщо Анґела Меркель, говорячи фразу "Німеччина залишиться Німеччиною", мала на увазі, що ми, німці, завжди переживали зміни, з якими вдавалось впоратись, то з канцлеркою варто погодитись: динаміка в країні залишається, адже застій (здебільшого) шкідливий.