"Ми не можемо дозволити собі ілюзій" - ситуація є вкрай серйозною, каже канцлерка Німеччини про кризу в Європі. З виходом Великобританії з ЄС вона втрачає партнера, який у таких питаннях як розвиток конкуренції та внутрішній ринок часто був на одному боці з німцями. Таким чином Анґела Меркель опинилась на самоті в Європі. У ЄС вона є найвпливовішим політиком, який довше за інших перебуває на чолі уряду. Меркель не залишається нічого іншого, окрім як взяти на себе керівну роль у Європі. Але це суперечить її натурі.

Одні правила для всіх

Приміром, тепер йдеться про те, щоб вказати британцям на межу. Зараз вони якраз формулюють свої бажання на час після виходу Великобританії з ЄС. І тут допоміг навіть Девід Кемерон, який полишає посаду британського прем'єр-міністра: його країна хоча й не бажає втрачати доступ до внутрішнього європейського ринку, але британців непокоїть зростання імміграції, тому право на вільне пересування громадян ЄС слід скасувати. Британці обурюються надто великою кількістю працівників з інших європейських країн. Але таке обурення почало лунати лише після того, як їм такі думку навіяли організатори кампанії за Brexitта від британських євроскептиків з партії UKIP. Вони, так би мовити, випустили з пляшки дух ксенофобії й тепер мусять самі з цим впоратись.

ЄС їм у цьому не допоможе, адже відповідь з Брюсселя була чіткою. Франція та Польща висловилися дуже однозначно: якщо Великобританія хоче зберегти доступ до внутрішнього європейського ринку, то має гарантувати й осноповоположні права та свободи. І одне з них - право на вільне пересування робочої сили. Якщо цей месидж підтвердить у своїй чіткій манері й Анґела Меркель, тоді сигнал для Лондона буде сформульований однозначно: такого бонуса для британців не буде. Кінець, фініш і до побачення.

Майбутнє після Brexit для канцлерки - питання простої, реальної політики: нам не потрібні дебати про засадничі принципи, не потрібна зміна договорів і не потрібна драма. Крім того, Європі більше не потрібні референдуми, чого краще не казати вголос. Натомість вона хоче, щоб ЄС проводила реальну політику, політику корисну для громадян, яка б переконувала своїми результатами: економічне зростання, робочі місця для молоді, інвестиції.

Головне, не вип'ячуватись

А на скиглення про "зарегульованість" Європи варто відповісти більшою гнучкістю. Державна допомога має перетворитись на виняток і застосовуватись лише у випадку, якщо йдеться, наприклад, про розбудову нового напрямку промисловості. Річ, радше, у конкретних успіхах, а не у нових законах. Це нам відомо вже давно, і це політика, яка здатна знайти підтримку. І найкраще було б для Анґели Меркель, якби вона при цьому залишалась в тіні, а напрямок розвитку на зовні задавали французи, італійці та інші.

Адже ніщо так не сприятиме програшу на референдумі в Європі, як закид про те, що німці комусь нав’язують свою точку зору. Такі закиди лунали й під час кампанії за вихід Великобританії з ЄС, і така підозра завжди присутня. Тому Меркель потрібно діяти дуже стримано та обережно.

З іншого боку, й під час наступних криз та при виникненні нових серйозних проблем знову й знову поставатиме питання "лідерства в Європі": хто задаватиме в ЄС напрямок подальшого руху? Хто є провідною силою в Європі? Такі запитання не є чимось новим. І яким би неприємним і складним був такий шпагат, після виходу Великобританії з ЄС цей тягар лягає виключно на Німеччину. Інші великі сусіди надто зайняті власними проблемами. За таких обставин зберегти єдність Європи може лише уряд у Берліні. Поки що він виконував цю роль без особливого захвату. Тепер у нього не залишається іншого вибору: Німеччина має опанувати цей шпагат - з одного боку продемонструвати свою потужність у Європі, а з іншого - залишатись спокійною і скромною. Попри роздратування через спричинений хаос, також саме через це нам бракуватиме їх - британців.