Телефонна розмова президентів Володимира Путіна й Володимира Зеленського напередодні Нового року є характерною для симпатичних на перший погляд вправ заради зняття напруги в російсько-українських відносинах. Ініціатива завжди надходить від Києва, котрий хоче говорити про конкретні кроки, у той час як Москва з дипломатичною холодністю дає зрозуміти, що насправді в потеплінні зацікавлена мало.

За кожне зрушення (у врегулюванні російсько-українського конфлікту. - Ред.) Києву довелось піти почасти на болісні поступки. Останній приклад - передноворічний обмін полоненими. Лише в питанні домовленостей про газовий транзит усе виглядає інакше: тут російська сторона в останній момент (за два дні до того, як перестала діяти попередня угода. - Ред.) погодилась на справжні компроміси.

Причина очевидна: американські санкції проти "Північного потоку-2". Через затримки в будівництві трубопроводу Росія поки що не може обійтися без України в транспортуванні газу - свого головного експортного товару - в ЄС.

Але втрата Києвом по суті свого єдиного важеля тиску на країну-агресора, котра окупувала частину української території, - лише питання часу. Не варто покладатись на те, що Москва дотримуватиметься підписаного нею газового контракту, якщо з російської точки зору в ньому відпаде гостра потреба. Росія вже неодноразово демонструвала, що не відчуває себе зобов'язаною дотримуватися домовленостей з країнами, які є слабшими за неї. А винною в такому послабленні України є Німеччина, адже без її політичної підтримки не було б "Північного потоку-2".

Автор: Райнгард Фезер, оглядач газети Frankfurter Allgemeine Zeitung

Без права перепублікації. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні

Сайт Frankfurter Allgemeine Zeitung

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.