Взагалі-то йдеться не про саме слово - геноцид. Хоча те, що президент Німеччини Йоахім Ґаук та депутати Бундестагу назвали речі своїми іменами - справжнє полегшення. Адже нині це підтверджений історичний факт: на території тодішньої Османської імперії з 1915-го року планово виселяли та винищували вірмен.

Ламмерт: "Це був геноцид"

Поки німецькі уряди з огляду на союзника по НАТО Туреччину не називала ці історичні факти своїми іменами, парламент та президент вирішили озвучити чітку позицію. "Це був геноцид", - зазначив глава Бундестагу Норберт Ламмерт і так не залишив простору для неоднозначних трактувань позиції парламенту. Без сумніву, така заява викличе хвилю обурення з боку турецького уряду. Ймовірно, вона навіть спровокує дипломатичну кризу, яка зовсім недоречна німецькому урядові, що налаштований на мирне співіснування. Але заради історичної справедливості варто піти на цей ризик. З однієї простої причини - замовчування злочинів ще ніколи не приводило до примирення ворожих людей чи народів. А у вірменсько-турецьких відносинах є ще достатньо гірких питань.

Причому в цьому контексті йдеться про більше, ніж лише про те, щоб назвати злочини своїми іменами. І справа зовсім не в юридичному значенні терміну геноцид, який випливає з Міжнародної конвенції про запобігання геноциду 1948-го року. Використання цього поняття радше допомагає зрозуміти масштаби злочинів того часу. Це важливо, зокрема, для того, щоб повернути гідність жертвам та визнати всі страждання, які довелося стерпіти їхнім пращурам. Це обов’язково ще тому, що в іншому випадку майбутні покоління переповідали б напівзабуту історичну розповідь, яка створювала б підґрунтя для подальших конфліктів.

Німецька співучасть, німецька відповідальність

Причому визнання злочинів того часу геноцидом у жодному разі не слід розглядати як втручання Німеччини у турецько-вірменські відносини. Це радше запізнілий вияв співучасті у провині, так, частково, спільництві у геноциді. Адже кайзерівська Німеччина споглядала на молодих турецьких керманичів, які намагалися шляхом насильницького виселення та винищення вірменських християн створити етнічно однорідну державу. Власна військова перевага для німців була важливішою, ніж боротьба зі злочином проти людяності, який, ймовірно, ніхто тоді у світі не зумів би зупинити, крім Німеччини. Через таку байдужість до долі вірмен на Німеччину також покладається частина відповідальності - і цю відповідальність Бундестаг нарешті визнав.

Бундестаг - місце пошуку правди

Повчання і "всезнайство" німців при цьому не відіграє жодного значення. Ніхто не звинувачує нинішню Туреччину у тому, що сталося 100 років тому. Але як зазначив спікер Бундестагу Норберт Ламмерт: "Турецька влада несе відповідальність за те, як ця пам'ять (про жертв геноциду - .Ред) вшановуватиметься у майбутньому". Анкара досі вважає, що парламент не може включати факти, наприклад про події 1915-го, у загальний історичний контекст. Для цього існують суди, які наділені відповідним правом.

Однак, після сьогоднішнього дня у німецькому Бундестазі зрозуміло: парламент - місце, що особливо пасує для переосмислення "чорних" сторінок історії. Адже коли федеральний президент та Бундестаг називають злочин своїм іменем, вони не демонструють ані гонору, ані самовпевненості та не замовчують історичних фактів. Навпаки - з огляду на те, що Німеччина також несе частину відповідальності за геноцид вірмен, Берлін демонструє одне - чесність.