Більшість фракцій у німецькому Бундестазі хочуть створити посаду уповноваженого з боротьби з антисемітизмом. Він не вирішить проблему зростання ненависті до євреїв та Ізраїлю. Але це правильний сигнал, вважає Єнс Турау.
Реклама
Фото: picture alliance/dpa/W. Rothermel
Антисемітизм має багато облич. Це - древнє явище. Воно мало місце і в античній історії, і в період середньовіччя. Свого апокаліптичного апогею він набув під час геноциду європейських євреїв за часів націонал-соціалізму в Німеччині. Прояви антисемітизму завжди були і в старій Федеративній Республіці Німеччині, і в НДР. І тут не допомагало й те, що держава передбачила покарання за нього. Він проявляється під час критики глобалізації, коли критикують гадане світове панування США, Ізраїлю та єврейської спільноти. Він проявляється як на релігійному ґрунті, так і на побутовому рівні. Його можна зустріти як на суспільному узбіччі, так і серед представників середнього класу.
Усе ще з крайнього правого флангу
У Німеччині року 2018-го він підступається головним чином з крайнього правого флангу. Але він посилився й через новоприбулих мігрантів з арабських країн, котрі хотіли б відібрати в держави Ізраїль право на існування. Нещодавно в Берліні та деяких інших містах Німеччини можна було спостерігати, як після оголошення президентом Дональдом Трампом намірів перенести посольство США до Єрусалима почали спалювати прапори із зіркою Давида. Німеччина й через 73 роки після закінчення війни такі дії терпіти не може.
Антисемітизм знову посилився
Але не лише палають прапори. Члени єврейської громади повідомляють, що багато хто з євреїв у Німеччині більше не наважується відкрито носити символи на кшталт зірки Давида. Тому дуже важливо й правильно, що політики вирішили зі свого боку надіслати відповідний сигнал. Зробити це потрібно було вже давно: Християнсько-демократичний та Християнсько-соціальний союзи, соціал-демократи, ліберали та Зелені хочуть створити посаду уповноваженого у боротьбі з антисемітизмом, який би документував випадки прояву антисемітизму, допомагав утілювати просвітницькі ініціативи в школах і сприяв тому, аби політики приділяли цій темі більшу увагу.
Єнс Турау - огляд DW
Такий уповноважений допоміг би політикам зрозуміти, що в останні роки антисемітизм справді посилився. В часи, коли лютує націоналізм та правий популізм, зникає й це табу: так, представник крайнього правого крила "Альтернативи для Німеччини" Геке може безкарно - в тому числі й з боку власної партії - говорити, що Меморіал Голокосту в Берліні є "пам'ятником ганьби". Джина випустили з пляшки. І завдання уповноваженого полягає якраз також у тому, аби відкрито про це заявити.
Послідовно застосовувати закони?
Історик Міхаель Вольффсон (Michael Wolffsohn) має рацію, коли говорить, що ненависть до євреїв має тисячолітню історію. Він звертає увагу й на те, що в Німеччині є чітко прописані закони, згідно з якими, антисемітизм підлягає покаранню, і їх достатньо лише послідовно застосовувати. Це правильно - але посада уповноваженого все одно потрібна.
Також ліві зі своєю критикою не зрозуміли суті проблеми: вони побоюються, що завдання нового уповноваженого полягатиме лише в тому, аби вказувати на антисемітизм серед мігрантів. Але це лише суто припущення. Багато чого залежатиме від особи, котра обійматиме цю посаду, і такого кандидата ще не знайшли, щоб саме так не сталося.
Для Німеччини залишається суттєвим відчувати і переживати сором та відповідальність за геноцид євреїв. Нині це стає ще важливішим, оскільки незабаром не залишиться в живих жодного з тодішніх злочинців. Коли в Німеччині знову зростає ненависть до євреїв, політики повинні діяти. І вони це роблять, і це є правильним сигналом.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Синагоги в Німеччині
У Німеччині нині не бракує синагог, де відбуваються служби для юдеїв. Через 75 років після "кришталевої" ночі погромів у єврейських громадах в Німеччині панує спокій.
Фото: picture-alliance/dpa
Вогонь нацистів
Націонал-соціалісти в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року знищили сотні синагог. Так звана "кришталева" ніч погромів стала апогеєм насильства проти євреїв. Деякі з синагог після Другої світової війни було відбудовано, а деякі - витримали нищівний удар нацистів.
Фото: Bayerische Staatsbibliothek München
Символ належності
Місто Дрезден 2001 року святкувало відкриття нової синагоги. Споруда у формі куба має символізувати коріння єврейської громади в місті. Будівля постала на історичному місці - саме там до 1938 року стояла стара дрезденська синагога.
Фото: CC BY-SA 3.0
Найбільша синагога Німеччини
Три роки тривав ремонт синагоги на берлінській Рикерштрасе. 2007 року під час освячення члени громади внесли до будівлі сувої Тори. Збудована 1904 року синагога, розрахована на 1200 місць для сидіння, є найбільшою у Німеччині. 1938 року її оминув вогонь нацистів, але вермахт перетворив цю культову споруду на стайню для коней. З 1953 року будівлю знову використовують як синагогу.
Фото: picture-alliance/dpa
Синагога-"фахверк"
У синагозі в Целле юдеї, які вижили, вже 1945 року проводили богослужіня. А раніше, у листопаді 1938 року, нацисти штурмували найстарішу, збудовану 1740 року, синагогу Нижньої Саксонії, повикидавши на вулицю сувої Тори. Згодом там зачиняли євреїв аж до часу їхньої депортації. Влада Целле потім відновила синагогу, 1974 року її було освячено.
Фото: CC0 1.0
Примусове знищення
Юдейська громада у Шверині після закінчення холодної війни продовжувала зростати: багато євреїв з колишнього Радянського Союзу тоді переїздили до Німеччини. 2008 року в місті було освячено нову синагогу, споруджену на старому фундаменті. Зруйнували синагогу самі юдеї, яких нацисти змусили це зробити.
Фото: picture-alliance/dpa
Яскравий блиск
1910 року відкрита Вестенд-синагога у Франкфурті-на-Майні виблискувала яскравими барвами. Це остання з чотирьох великих франкфуртських синагог. Вона ж була єдиною, яку не повністю зруйнували у "кришталеву" ніч погромів, оскільки вогнеборці у винятковому порядку загасили полум'я. Утім, і у Франкфурті нацисти спустошували крамниці та відправляли євреїв у концтабори.
Фото: CC BY-SA 3.0
Берлінський символ
Купол нової синагоги височіє над берлінськими дахами з 1866 року. Розрахована на три тисячі людей вона тоді була найбільшою синагогою у Німеччині. У листопаді 1938 року поліцейський перешкодив її зруйнуванню. Війна та час призвели до того, що від будівлі залишилися тільки рештки фасаду. Нині у середині споруди діє виставка, що інформує про життя юдеїв, а також є місце для молитви.
Фото: picture-alliance/ZB
Особливі заходи безпеки
"Мій дім - дім для молитви всіх народів". Ця біблійна цитата зустрічає відвідувачів Нової синагоги у Гельзенкірхені. Нова будівля постала 2007 року на місці, де 1938 року пертворилася на дим стара синагога. Заходи безпеки, наприклад, камера спостереження на стіні синагоги, засвідчують, що страх перед антисемітизмом і насильством і нині великий.
Фото: CC BY-SA 3.0
Від опери до синагоги
1946 року у байройтській синагозі знову правляться служби. Це єдина синагога у стилі бароко, що збереглася, і яка й нині слугує релігійним цілям. Спершу з 1715 року споруда слугувала оперним театром, згодом єврейська громада перетворила її на свою синагогу.
Фото: picture-alliance/dpa
Незвичне місце
Власне, будівля на єврейському цвинтарі була місцем жалоби. Але тоді націонал-соціалісти зруйнували синагогу в центрі Галле-на-Заале. 1953 року громада перетворила цей жалобний зал, споруджений 1894 року, на синагогу. Це єдина синагога в Німеччині, що розміщена на єврейському цвинтарі.
Фото: picture-alliance/dpa
Посвята в равини в Кельні
З часів Голокосту цього не було у Кельні. 2012-го року у кельнській синагозі посвятили в равини одразу чотирьох людей. Після "кришталевої" ночі будівля перетворилася на руїну, лише 1959 синагога запрацювала знову. Так само, як і в Кельні у багатьох місцях у Німеччині відродилося юдейське життя, яскравий доказ - нові синагоги.
