Німці завжди люблять слухати, коли їх хвалять під час проведення кліматичних конференцій. А саме за те, що вони - лідери в питаннях скорочення небезпечних викидів у атмосферу та світові піонери у переході на енергетику з відновлювальних джерел та чистій промисловості. Яка з багатих країн настільки скоротила свої викиди, починаючи з 1990 року, як Німеччина (наразі це скорочення становить близько 27 відсотків)? Німеччина - суперкраїна захисту клімату.

"Нижче двох градусів" - такий гордий напис можна було побачити торік на німецькому павільйоні під час легендарної Паризької конференції. Невдовзі павільйон став місцем зустрічі учасників перемовин, захисників довкілля та представників ЗМІ з усього світу. Німеччина - попереду всіх.

Гальма всередині країни

Лише вдома, у власній країні, хвалебні гімни, що лунали на міжнародній арені, швидко затихли. Правляча у Німеччині широка коаліція консерваторів і соціал-демократів узагалі-то планувала розробити якомога конкретніший план дій для реалізації кліматичної політики до 2050 року. Цей план мав включати, серед іншого, шляхи реалізації поставленої цілі - скорочення викидів на 40 відсотків до 2020 року. Так само у ньому мав бути прописаний шлях до остаточної відмови від спалювання вугілля та те, як можна скоротити досі високі викиди в атмосферу, що припадають на транспорт та сільське господарство. Крім того, мало йтися і про досягнення до середини століття оголошеної раніше амбітної цілі - так званої кліматичної нейтральності, про що говорила особисто канцлерка Німеччини Анґела Меркель на зустрічі країн-членів Великої сімки торік у Німеччині.

Утім, на шляху до ухвалення цей документ, розроблений міністерством захисту довкілля, роздробили на окремі частки різні міністерства та відомства. Це, насамперед, міністерство економіки, яке очолює Зіґмар Ґабріель, котрий раніше сам обіймав пост міністра охорони довкілля, і відомство канцлерки Анґели Меркель, яка, до речі, теж колись була міністеркою охорони довкілля.

Аж поки документ не перетворився на перелік добрих намірів, який ні до чого не зобов'язує. Але навіть цей куций перелік не зможуть ухвалити до початку цьогорічної кліматичної конференції ООН в Марокко. Бо Християнсько-демократичний союз Анґели Меркель вказує на потребу відкорегувати деякі пункти.

Міністерка охорони довкілля Німеччини Барбара Гендрікс голосно, хоч і дещо з запізненням, закликала канцлерку втрутитися. Але цього, очевидно, не відбудеться. Тож Гендрікс доведеться з порожніми руками їхати на щорічний кліматичний саміт, що має розпочатися наступного тижня.

Справді, зараз у німецькій політиці є куди важливіші теми: біженці, правий популізм, міжнародні кризи, приміром, Сирія та Україна. А також і давно занехаяні соціальні теми, такі як пенсійне забезпечення. Окрім того, незабаром у Німеччині розпочнеться передвиборча боротьба з усіма цими проблемами. Водночас країна заспокійливо-беззвучно здійснює перехід на відновлювальні джерела енергії. Навіщо перейматися захистом клімату, коли ми й так цим займаємось? Адже ми споруджуємо вітряки та вводимо в експлуатацію сонячні колектори, а ще виходимо з атомної енергетики. Так думають політики.

Німеччині слід і надалі лишатися лідером

Але проблеми криються саме в деталях. Так, проблемою лишається частка вугілля в загальній генерації електроенергії. Адже такі федеральні землі як Північний Рейн - Вестфалія та Бранденбург, де при владі перебувають соціал-демократи й де розташовані найбільші в Німеччині поклади кам'яного та бурого вугілля, а також ТЕС, не проти, щоб так було якомога довше. Так само можна згадати і транспортну сферу, де німецька промисловість проспала такі теми майбутнього як електромобільність.

Настане час, коли знову треба буде братися за діло. Адже, либонь, не знайдеш іншої такої країни, яка мала б настільки добрі передумови для досягнення амбітних цілей захисту клімату як Німеччина. А для цього треба йти на наступні кроки - і робити це зараз. Те, що в минулому й так багато-чого досягли, не може слугувати виправданням. А без Німеччини як провідної сили буде вкрай складно втілити у життя велику обіцянку Кліматичної конференції в Парижі - обмеження глобального потепління на рівні двох градусів Цельсія.