Ці дебати були останніми і донині найбільш посутніми. Модератор телеканалу Fox Кріс Уоллес провів їх точно й незалежно. Це показало, що залучення консервативного каналу до проведення дебатів, яке відбулося вперше, було правильним рішенням.
Усім, кому шкода витрачати 90 хвилин свого життя на повну версію дебатів, можна порадити переглянути останні заяви обидвох кандидатів у президенти. Цього вистачить, щоб отримати уявлення про кваліфікацію обох претендентів на найвищу політичну посаду країни. Модератор попросив їх зробити свої заяви без попередження.
У той час, як Гілларі Клінтон упевнено висловила послідовне резюме своєї політичної програми дій, Трамп неструктуровано спотикався, перестрибуючи з однієї теми на іншу. Як і під час основної частини дебатів, він не представив жодних конкретних планів утілення своїх пишномовних обіцянок. При цьому він знайшов, на кому лежить вина за всі біди в США та інших країнах світу - на Гілларі Клінтон. Звинувачувати інших під час власної поразки - властивий цьому чоловікові прийом. І це небезпечно - при чому не лише для дня виборів.
Зацікавленість тільки у бренді "Трамп"
Трампові можна багато чого закидати. Але він не настільки відірваний від реальності, аби не розуміти, що цих виборів він не виграє. Його недостатня підготовленість до важливих телевізійних дебатів, а на додачу ще й постійні образи колег по Республіканській партії є для багатьох у США підставами вважати, що він узагалі ніколи особливо не хотів отримати важких обов'язків і повноважень президентської посади. На думку як деяких демократів, так і республіканців, він від початку хотів лише зробити бренд "Трамп" відомішим, а відтак дорожчим.
Можливо, так воно і є. І якби Трампові як політику були властиві стиль і порядність, Республіканській партії варто було би суттєво над цим замислитися. Зокрема над тим, як такому шарлатанові вдалося захопити партію Авраама Лінкольна.
Хворобливий нарцисизм
Але Трампові не властива ані порядність, ані повага. У тому числі й до основ демократії. Його хвороблива самозакоханість не дає йому визнати поразку. Виходячи з цього, він упродовж тижнів готує інформаційну кампанію на випадок поразки - у його провалі, мовляв, винна підірвана й корупційна система. Ці думки знаходять відгук у "русі Трампа", середовищі його відданих прихильників. Тобто серед тих, хто вже давно не довіряє урядові у Вашингтоні, серед тих, хто використовує кожну можливість, щоб заявити про теорію змови і звинуватити інших у власному провалі. У своїй кампанії Трамп чимало зробив для того, щоб провалля між "нами" та "ними" стало ще глибшим.
Стійкими підвалинами кожної демократії є визнання волевиявлення більшості виборців. Тоді як Трамп якраз займається руйнуванням цього фундаменту. Його теорії змови знаходять чудовий простір для резонансу в соціальних мережах. Дати цьому раду треба буде не лише Гілларі Клінтон як президентці. Також і самі республіканці мають добряче подумати, як загнати антидемократичного джина, випущеного ними через їхню політику бойкоту минулих років, назад у пляшку.
Головним чином ідеться про те, чи біла, християнська Америка готова сприйняти демографічні зміни. Чи готова вона змиритися з тим, що меншини перетворюються на нову більшість, яка ухвалюватиме інші рішення.
Через Трампа виникла політична порохова діжка, яка ставить під питання випробуваний століттям суспільний устрій. І це справжня небезпека, набагато більша, ніж Трамп особисто.