Європейська криза не припиняється. Знову ЄС стоїть перед кризовим самітом. Знову тема лише одна: грецька драма. І знову ніхто не знає, чи це стане завершенням кризи, яка триває уже п’ять років, а чи фінал, як це часто трапляється, ще раз отримає продовження. Чи повинна Греція вийти з Єврозони? Чи дійде справа до "Grexit" (виходу Греції), про який так багато говорять, а чи Афіни отримають останню, остаточну відстрочку-помилування та збережуть спільну європейську валюту?

Одне вже є зрозумілим перед самітом: нерви напружені. Терпіння вже - на межі: - як у греків, так і у інших 18 країн Єврозони. Майже повсюдно - також і в Німеччині - тим часом піднімають питання, чи греки не надто сильно підняли ставки, чи не настав час поставити крапку в цій трагедії. Адже, за оцінками багатьох скептиків, Греції уже не допомогти. Зі свого нещастя вона може врятуватися лише через дефолт та без євро. Навіть якщо це загрожуватиме гуманітарною катастрофою. Але тоді би ЄС допомагав грекам.

Боргові гори страхітливої висоти

Уряд Алексіса Ципраса, звісно, бачить ситуацію інакше. Він вимагає солідарності, вважає, що переговори на порозі прориву та вірить, що Грецію можна врятувати за допомогою курсу лівого уряду. Цей курс називається просто: списання боргів, а також лише ті реформи, які сам уряд вважає дієвими. Втім, з цим курсом відмовляються погоджуватися позикодавці. Вони хочуть докорінних реформ і лише тоді готові давати гроші.

Але справжня проблема інша. Європейська політика порятунку, на яку сильно вплинула Німеччина, допомогла у світову фінансову кризу звестися на ноги Португалії, Іспанії, Кіпру, Латвії та Ірландії. Італія реформується, так само як і Франція, хоч і дуже нерішуче. Лише на Грецію не діють економічні ліки. Політика економії є хибним засобом, лунає з Афін. Для Греції це може бути і справді так, оскільки там борги за кредитами сягнули страхітливої висоти, можливо, їх уже буде неможливо виплатити. І позикодавці є такими самими заручниками цих боргів, як і Греція.

Банкрутство для СИРІЗА

Протягом цих п’яти турбулентних, депресивних, гнітючих років Греція переживає наслідки перманентної державної кризи. Держава не функціонує. Вона є клієнтелістським суспільством без функціонуючого врядування. Греція не в змозі збирати більше грошей та менше витрачати, а це - ключ до того, щоб економічно хоч якось стати на ноги. І лівому об’єднанню партій та рухів СИРІЗА за п’ять місяців при владі не вдалося ні зупинити втечу багатіїв за кордон, ні вислідити тіньові мільярдні суми на зарубіжних рахунках та стягнути з них податки. Оголошення банкрутства для лівих соціалістів.

Натомість Афіни у внутрішній політиці демагогічно нападають на МВФ, ЄС та Німеччину, при нагоді фліртують з Москвою, а крім цього безрезультатно ведуть боротьбу один переговорний раунд за іншим. Наслідки: усі знервовані, навіть ті європейці, які симпатизують СИРІЗА, наприклад, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер чи голова Європарламенту Мартін Шульц. І з цим би можна було жити.

Оживляння старих образів ворогів

Гіршим є те, що євро - задумане як символ європейської єдності - роз’єднує ЄС. Що знову постають старі образи ворогів. Що в багатьох країнах-членах ЄС ультраправі та ультраліві партії стають все сильнішими і сильнішими. І все більше громадян ЄС питають себе: Чи не є ціна цієї провальної політики щодо Греції надто високою? Чи справді варто переступати усі правила, миритися з підриванням усіх угод, щоб втримати Грецію в Єврозоні?

Мабуть, саміт у понеділок є справді останнім шансом врятувати Грецію та євро. Проте рани останніх років та місяців є глибокими, глибшими за тимчасову єдність. Адже фундаментальною цінністю Європейської спільноти протягом останніх майже 60 років завжди був компроміс. Нині ж знову є переможці, переможені та жертви. Розвиток, який є спустошливим також і в ментальному плані.