Цей референдум позначає переломний момент у новітній грецькій історії. Передусім під час голосування йтиметься про останні пропозиції міжнародних донорів щодо політики заощаджень та реформ у країні-банкроті. Уряд Алексіса Ципраса відмовився від них та пішов з-за столу переговорів. Тепер він тягне грецьких виборців на виборчі дільниці, аби вони своїм гучним "ні" знову посилили позиції лідерів народу проти іноземних держав. Та оскільки ці пропозиції та плани більше не є предметом якихось переговорів, на цьому голосуванні зрештою йтиметься про перебування Греції в Єврозоні, про зв'язок із Європою, про зовнішньополітичну орієнтацію країни.

Для європейської демократії те, що дозволив собі зробити ліво- та правопопулістський уряд в Афінах - це скандал першого рангу. Алексіс Ципрас у весь голос розказує про демократію. У той же час він веде країну до референдуму про фінансово-політичні питання, що прямо забороняє грецька конституція. Алексіс Ципрас розповідає про збереження достоїнства людей, тоді як банки закриті, а літні громадяни у спеку стоять перед порожніми банкоматами, аби зняти хоч частинку їхньої пенсії. В економіці панує затишшя, в політиці - поляризація, серед людей - розгубленість та дедалі більший відчай.

Страх диктатури

За даними опитувань, в неділю очікується партія з непередбачуваним завершенням між тими, хто хоче порозуміння з кредиторами, та тими, хто погоджується з жорсткою позицією Афін щодо міжнародних інституцій. Мало хто в Греції усвідомлює, що в решті Європи втратили будь-яке терпіння та витримку в цілому щодо уряду Ципраса та, на жаль, заразом і всієї країни. І лише на перший погляд є суперечливим, що явна більшість приблизно у 80 відсотків хоче, аби Греція лишилася в зоні євро. На жаль, багато людей завчили, що сильна спільна валюта є подарунком Бога, а не результатом ефективності та продуктивності, який треба доводити знову і знову.

У цілому Греція незадовго до референдуму виглядає економічно, політично та ментально віддаленіше від решти Європи, ніж будь-коли раніше. Країна зламана, змучена від безпрецедентної економічної кризи останніх п’яти років і є чужою в Європі, де панує інша політична культура. У ці важкі часи, у вихорі абсолютної на вигляд безнадії, прокидаються забуті жахи страшенного минулого. Через сорок років після повалення диктатури грецький парламент надав притулок неонацистській організації, сумно відомому "Золотому світанку". Авторитарні ідеї точаться наразі і в уряді Ципраса. Ще вчора грецький міністр оборони Панос Камменос, лідер правопопулістської політичної сили "Незалежні греки" запевняв у тому, що армія є гарантом "внутрішньої безпеки" країни. І це при тому, що це абсолютно не відповідає конституції Греції. Нинішній "лівий" прем’єр-міністр лише таємничо посміявся на це. Від уряду на чолі з партією СИРІЗА варто чекати ще багато нових проблем.