Ще у січні президент США Дональд Трамп виключив, що Північна Корея колись зможе отримати у своє розпорядження міжконтинентальну балістичну ракету. Утім, не минуло й півроку, як це вже сталося. Випробувана 4 липня ракета, вочевидь, може подолати дистанцію до 8000 кілометрів і здатна нести ядерну боєголовку. Таким чином КНДР увійшла до ексклюзивного клубу держав, чия ядерна зброя може досягнути території Сполучених Штатів.

Однак цей новий засіб доставки у військовому плані не варто сприймати серйозно. Ракету спершу треба довго заправляти паливом для рідинного двигуна. Летить вона достатньо повільно, щоб системи протиракетної оборони могли її легко перехопити. Також висловлюються сумніви у її надійності та точності влучання у ціль. А вдосконалення цих аспектів напевно потребуватимуть ще багато часу.

Наступ на режим Кіма - не варіант

Проте для лідера КНДР Кім Чен Ина найважливішим є ефект відлякування, який мають міжконтинентальні ядерні ракети. Його режим, фактично, убезпечив себе від нападу завдяки здатності завдати ядерного удару у відповідь по США з непередбачуваними наслідками. Завдяки цьому Кім може намагатися реалізувати свої політичні цілі, говорячи на рівних зі своїм основним ворогом. Мова йде про укладення мирної угоди та зняття санкцій ООН.

Це лунає дуже парадоксально: прорив у ракетних технологіях спонукав сторони в конфлікті довкола КНДР заворушитися. Досі ракетна програма Північної Кореї загрожувала лише сусіднім Південній Кореї та Японії. США тримали свою ядерну парасольку над своїми союзниками, але досі споглядали на напруження в регіоні лише відсторонено. На провокації Пхеньяна Вашингтон реагував рефлективно і стереотипно. Але це вже в минулому, бо тепер у США змогли відчути загрозу для себе.

Більше тиску на Китай

На даний момент все виглядає так, що ситуація буде розкручуватися за старою схемою. США знову мають намір посилити санкції та просити на саміті G20 у Гамбурзі у Китаю та інших країн більше сприяння у заходах проти Північної Кореї. З огляду на подвійну гру Пекіна в регіоні, Вашингтон міг би також посилити прямий тиск на КНР. 

Утім, читаючи твіти Трампа, розумієш, що у нього, мабуть, не вистачить терпіння дочекатися ефектів цієї стратегії ізоляції. Оскільки його плани реформ у США не просуваються, Трамп може бути схильним шукати швидких успіхів на міжнародній арені. Одним з варіантів могло би бути знищення ударами з повітря заводів з виробництва ракет у КНДР. Але цей крок несе ризик неконтрольованої ескалації, наприклад, атаки у відповідь на Сеул з його мільйонами мешканців. Японія та Південна Корея мають дати Трампу зрозуміти, що така стратегія занадто ризикована.

Мораторій є куди більш привабливим

Якщо порівнювати з військовими ударами з непередбачуваними наслідками, то російсько-китайська пропозиція мораторію суттєво більш приваблива. Припинення ядерних та ракетних тестів з боку Північної Кореї та військових навчань з боку США та Південної Кореї спершу знизило би напруження та загальмувало би темп розвитку збройних технологій КНДР. Сторони конфлікту мали би використати цю паузу, аби повернутися за стіл переговорів.

І все ж стрілки годинника назад перевести неможливо. КНДР не відмовиться від статусу ядерної держави. Сполучені Штати своїм вичікуванням протягом років самі запрограмували це. При цьому переговори могли би зосередитися на заморожуванні розвитку ядерного та ракетного озброєння Північною Кореєю. За це були би послаблені міжнародні санкції та КНДР отримала би кредити на розвиток з Азійського банку інфраструктурних інвестицій, заснованого нещодавно з ініціативи Китаю. Такий шлях конструктивної деескалації має однозначну перевагу над варіантом другої Корейської війни.