Після виходу з правлячої коаліції в Україні фракцій "Батьківщина" і "Самопоміч" їхнім тепер уже колишнім партнерам - "Народному фронтові" і "Блоку Петра Порошенка" (БПП) - потрібно терміново шукати у Верховній Раді нових союзників. Якщо протягом 30 днів їм не вдасться цього зробити, президент може скористатися своїм правом і оголосити дострокові парламентські вибори. Однак гра у відставку Яценюка, розпочата Петром Порошенком, може погано закінчитися не лише для депутатів, але і для самого глави держави.

А чи був олігархічний переворот?

Звіт уряду Яценюка 16 лютого, незважаючи на песимістичні прогнози, не увінчався відставкою Кабінету Міністрів. Для цього Верховній Раді забракло 32 депутатських голосів. Частина пропрезидентського БПП в останній момент відмовилася підтримати вотум недовіри прем'єру. При цьому лише кількома годинами раніше глава держави чітко озвучив свою позицію: уряд повинен піти. Щоправда, до цього говорили про якісь кулуарні домовленості між Порошенком і Яценюком.

Така подвійна позиція БПП, а також підтримка у відповідальний момент Яценюка депутатськими групами і фракціями, близькими до олігархів Рината Ахметова, Ігоря Коломойського і Дмитра Фірташа, дали привід ініціаторам відставки заявити про олігархічний переворот. Таке твердження, враховуючи українські реалії, звучить щонайменше дивно. Олігархія була і залишається повноправним господарем в українській економіці і політиці упродовж останніх 20 років. Більше того, один із представників олігархії - Петро Порошенко - керує сьогодні державою.

У випадку з відставкою Арсенія Яценюка треба говорити скоріше про спробу "рядових" олігархів не дати олігархові №1 замкнути на собі всю владу у країні. Тобто мова йде скоріше про бунт олігархів. Судіть самі: Петро Порошенко має сьогодні в парламенті одну з найбільших фракцій (136 депутатів). Його ставленик - Володимир Гройсман - очолює Верховну Раду. У БПП в уряді - 10 із 18 міністрів. Здавалося б, чого не вистачає Петру Олексійовичу? Правильно. Повного контролю над Кабінетом Міністрів.

Перемога Арсенія Яценюка

Після невдалої спроби Ради відправити уряд у відставку Яценюк і його команда отримали недоторканність ще на півроку - до початку наступної парламентської сесії. До 2 вересня депутати не мають права вносити питання про відповідальність уряду на розгляд парламенту. Треба визнати: Арсеній Яценюк цю гру виграв. Не сам, за допомогою представників різних фракцій - від БПП до "Опозиційного блоку", але виграв.

Щоправда, ініціатори відставки уряду не мають наміру відступати. БПП публічно вже заявляє про те, що максимум через три місяці Кабінет Міністрів буде зміщений. Чому і як - соратники нинішнього глави держави не уточнюють. "Батьківщина" і "Самопоміч", протестуючи проти Яценюка, вже покинули коаліцію. На зміну їм може прийти фракція Радикальної партії Олега Ляшка, яка пішла з парламентської більшості у вересні 2015 року.

Але парадокс ситуації полягає зараз в тому, що якщо цього не станеться, це не означатиме автоматичної відставки уряду. Навіть достроковий розпуск Верховної Ради не позбавить Яценюка його крісла. Він і його соратники будуть виконувати свої обов'язки до формування нової коаліції й уряду. У будь-якому разі очевидно, що прем'єр протримається в своєму кріслі ще щонайменше півроку. Якщо, звичайно, він сам не вирішить піти раніше.

Чи є життя без коаліції

Звичайно, нинішньому прем'єрові потрібна підтримка у Верховній Раді. Не ситуативна, а постійна. Але якщо Яценюку не вдасться її отримати, чи зможе він без неї проіснувати? Безумовно. Адже й досі у відносинах між Кабінетом Міністрів і членами правлячої коаліції в парламенті було не все так безхмарно.

А ось кому дійсно потрібна коаліція, так це Петрові Порошенку. Президент уже заявив, що він - не прихильник проведення дострокових парламентських виборів. А за відсутності коаліції, рано чи пізно, глава держави змушений буде оголосити про їхнє проведення.

Таким чином, ініціювавши процес зміни прем'єр-міністра, Петро Порошенко може порушити сформований у країні баланс сил у владі. Боротьба за крісло прем'єр-міністра у кінцевому підсумку може завершитися не тільки достроковими парламентськими, а й президентськими виборами.