Громадянам своєї країни він пообіцяв реформи та європейську перспективу. Із гаслом "За краще життя" бізнесмен та політик Петро Порошенко рік тому був обраний президентом України. Він оголосив про перебудову країни за європейським зразком. Однак ростуть сумніви, чи це вдасться.

Реформи втілюються у життя повільно. Наближення до ЄС також відбувається важче, ніж очікувалось. На саміті "Східного партнерства" в Ризі минулого тижня Європейський Союз пообіцяв Україні свою подальшу підтримку. Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка вже давно готова, має набути чинності в 2016 році. Однак щодо безвізового режиму ще точитиметься боротьба. І перспектива членства в ЄС для України наразі винесена за дужки. ЄС рахується з інтересами Росії. І європейці такі обережні, ймовірно, тому, що перебудова в Україні може зазнати невдачі.

До кращого життя далеко

Країна хитається між банкрутством і війною. Наразі Київ домовився з МВФ про виплату подальшої фінансової допомоги. Шляхи розвитку мають бути намічені в червні. Паралельно йдеться про величезну заборгованість іноземним кредиторам, яку Україна поки навряд чи може обслуговувати. Рефінансування чи списання боргових зобов’язань, як того, між іншим, просить Україна, є можливими сценаріями.

Однак також є загроза дефолту з можливими негативними наслідками для фінансових ринків, але передусім для самої України. Від початку кризи життєві стандарти населення радикально знизились - і можуть падати й далі. Українці, схоже, опинилися далі від кращого життя, ніж будь-коли раніше. Це гірка правда.

Однією з причин цього є війна з підтримуваними Росією сепаратистами на сході країни. Україна довгостроково не зможе впоратися із пов’язаними з цим високими витратами на оборону. Навіть якщо хардлайнери в Києві - в уряді та РНБО - вчиняють так, ніби існує військове вирішення: його немає. Це показали військові поразки минулих місяців. І фінансові труднощі України встановлюють подальші межі.

Військового вирішення конфлікту на сході немає

Цейтнот, у якому перебуває Порошенко, стає ще сильнішим. Усередині країни він ще демонструє упевненість у перемозі. Демонстративно виступає в уніформі перед солдатами. Звісно, над Україною нависла загроза. Країна мусить себе захищати. На сході вже загрожує нова ескалація – сепаратисти поклали око на стратегічно важливий порт Маріуполь. Наступ може початися у будь-який момент.

Але готовність до діалогу та компромісів – це також свідчення сили. І насамперед у спілкуванні з іноземними політиками Порошенко демонструє цю здатність. Він наполягає на політичних способах врегулювання. І у цьому його підтримують Німеччина та інші країни ЄС. Шляхом санкцій Захід зберігає тиск на Москву. Однак паралельно мусять вестися переговори із сепаратистами. Альтернативи цьому немає, окрім війни. Домовлене понад три місяці тому перемир'я вже стало більш ніж крихким. Але, як би там не було, продовження реалізації мінських угод – єдиний шлях уберегти Україну від ще більшого кровопролиття.

Воля до реформ означає також боротьбу з олігархами

Лише так можна політично та економічно стабілізувати цілу країну. Корупіця та кумівство усе ще залишаються буденними явищами в Україні. Багаті олігархи з усіх можливих таборів, як і раніше, диригують у політиці та контролюють ключові галузі промисловості. Складається враження, наче вони стоять поза правом та законом. Ознак прориву в боротьбі з цим споконвічним лихом поки не намічається. Тож критика на адресу уряду абсолютно обґрунтовано зростає. Дедалі більше в її центрі опиняється особа прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. Багато українських громадян вже закидають йому відсутність волі до реформ. Заклики про відставку лунають дедалі гучніше.

А що ж Порошенко? Він також весь час зволікає. Перш за все тоді, коли йдеться про обмеження влади олігархів. Можливо, тому що він сам є одним з них. Під час президентської кампанії він обіцяв розпрощатися зі своїми підприємствами. Досі ж цього не сталося. Якщо Порошенко справді хоче кращого життя для українців, тоді він має діяти, вживаючи рішучих кроків у боротьбі з олігархами. І йому потрібен такий керівник уряду, який у цьому питанні буде з ним в одній упряжці.

Бернд Йоганн – керівник української редакції Deutsche Welle