Ще кілька років тому польська влада на чолі із ПіС анонсувала те, що зараз стало реальністю - вихід зі Стамбульської конвенції щодо захисту жінок від насильства. Це руйнівний крок, пише Магдалена Гвоздзь-Паллокат.
Реклама
Протести у Варшаві проти виходу Польщі зі Стамбульської конвенціїФото: Getty Images/AFP/W. Radwanski
Польща потрапила до заголовків світових новин. Схоже, що в інших країнах не розумують, чому Варшава виходить із конвенції під егідою Ради Європи щодо захисту жінок від насильства, відомої як Стамбульська конвенція. Адже Польща не лише її підписала - на відміну від Угорщини чи Словаччини, п'ять років тому вона ще й ратифікувала документ. До речі, ще за два роки до ратифікації Німеччиною.
І навіть тут, у самій Польщі, далеко не всі із розумінням поставилися до оголошення міністра юстиції Збігнева Зьобра, який на вихідних заявив про намір "виконати передвиборчу обіцянку". І тут же почалася нестримна метушня: журналісти та експерти ламають собі голову, намагаючись пояснити, що може ховатися за цим рішенням, та кому це вигідно.
Зрештою, йдеться тут про найголовніше: захист жінок та дівчат шляхом класифікації домашнього насильства як кримінального правопорушення та боротьбу із дискримінацією за ознакою статі. Нібито це речі, які у наші часи не мають викликати суперечки. Проте польського міністра юстиції непокоїть те, що у документі, на його думку, "з ідеологічних міркувань" сім'я, шлюб, культура та традиції віднесені до "першопричин" насильства проти жінок. Але ж домашнє насильство і стається у шлюбах та родинах, а жіноче обрізання виправдовують як раз таки традиціями або релігійними заповідями. Все це відомо не лише самим жертвам.
Термін "ідеологія", який вже використовувався для дифамації "веселкового" руху ЛГБТ, тепер і тут став у пригоді. Стамбульська конвенція, мовляв, веде до "дезорганізації суспільства та спрямована проти сім'ї та шлюбу" - двох "стовпів" польського суспільства. Міністр, вочевидь, має на увазі два пункти документа, які стосуються боротьби із традиційним розподілом суспільних ролей між чоловіком та жінкою.
Уряд Польщі має гарантувати захист усім громадянам
До речі, це стане першим за багато років випадком, коли Польща виходить з міжнародної угоди, що стосується прав людини. Це дуже сумна подія. Не тільки тому, що йдеться про захист моїх співгромадянок. Йдеться і про загальне відчуття безпеки, а саме - про життя у державі, де не перевертають усе догори ногами лише з тієї причини, що окремі формулювання не відповідають політичній кон'юнктурі.
Це почуття безпеки підживлюється вірою в те, що міжнародні угоди виконуватимуться, а зобов'язань перед іншими державами дотримуватимуться так само, як і перед власними громадянами, усіма громадянами, а не лише тими, хто підтримує курс уряду. Тим більше, що президентські вибори, які пройшли два тижні тому, і на яких з невеликим відривом переміг кандидат від правлячої партії "Право і справедливість" (ПіС) Анджей Дуда, підтвердили, що країна розколота на табори прихильників та критиків влади.
Так і хочеться сказати "The show must go on", адже передвиборчі гасла тепер втілюються у реальність юридичною системою. Міністр юстиції гучно заявляє, що у Польщі права жінок захищають краще, ніж будь-де ще. Може й так, але в інтересі польських жінок те, щоби їхні права захищав не лише профільний міністр, а й міжнародні органи вищого рівня.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.
Всесвітній протест проти насильства щодо жінок
25 листопада - це вже понад 50 років день боротьби з насильством щодо жінок і дівчат. Цьогоріч, як і щороку, відбуваються акції протесту та демонстрації у різних містах світу.
Фото: picture-alliance/AP Photo/D. Ochoa
Троє з тисяч
Ці жінки в столиці Еквадору Кіто вимагають покласти край насильству. Низка феміністичних груп закликала людей приєднатися до демонстрації проти мачизму та насильства з боку партнерів. Це лише троє з тисяч жінок, які приєдналися до протесту в центрі Кіто.
Фото: picture-alliance/AP Photo/D. Ochoa
66 вбивств жінок
"Reseteate" - "Перезавантаження" вимагають демонстрантки в столиці Домініканської республіки Санто-Домінго. До протесту закликали жіночі правозахисні організації. Незадовго до цього генпрокуратура країни оприлюднила статистику насильства проти жінок. І хоч загальне число випадків зменшується, лише цього року 66 жінок у цій країні було вбито.
Фото: Getty Images/AFP/E. Santelices
Свічки пам'яті в Гватемалі
571 - число, виставлене активістками на одній з площ міста Гватемала свічками. Причина сумна - згідно з даними жіночих правозахисних організацій, 2019 року в Гватемалі було вбито 571 жінку.
Фото: Getty Images/AFP/O. Estrada
Заходи проти насильства
Минулої суботи демонстрантки в південнофранцузькому місті Тулуза вийшли на вулиці. Адже лише 2019 року, за даними активісток, у Франції партнери чи колишні чоловіки вбили щонайменше 130 жінок. Президент Еммануель Макрон назвав це "ганьбою Франції". Уряд обіцяє електронні ніжні браслети для злочинців та тисячу нових місць у будинках-прихистках для жінок.
Фото: picture-alliance/NurPhoto/A. Pitton
Червоні туфлі
Не оминули демонстрації й бельгійську столицю Брюссель. Там на вулиці вийшли 10 тисяч людей. Вони виставили на вулицю червоні туфлі. "Червоні туфлі символізують жінок, які були вбиті їхніми чоловіками", - каже Жулі Вотер з організації Mirabal. За її словами, у Бельгії за останні три роки було близько ста таких випадків. Неофіційна статистика, за її словами, може бути набагато вищою.
Фото: AFP/K. Tribouillard
Червона смужка проти насильства
Червоний був символічним кольором минулих вихідних і в Генуї. Під час футбольного матчу італійської серії між командами "Сампдорія" (Генуя) та "Удінезе" (Удіне) у футболістів, офіційних представників клубів та дітей гравців були червоні смужки на щоках - на знак протесту проти домашнього насильства.
Фото: Getty Images/P. Rattini
16 днів проти насильства
У Києві 25 листопада стартувала серія заходів "16 днів проти гендерного насильства". Її мета - привернути увагу до проблем домашнього насильства та торгівлі людьми, повідомили в київській мерії. За статистикою ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько 1,8 мільйона жінок. Лише 2019 року системне насильство в сім'ї було визнано в країні злочином. Фото архівне.
Фото: Reuters/V. Ogirenko
Солідарність у телеграфі
Уже втретє у російській столиці Москві напередодні міжнародного дня боротьби з насильством щодо жінок відбувся Femfest - щорічний фестиваль про фемінізм, гендерну грамотність та свободу вибору. Відбувся від у Telegraph Hall - майданчику, організованому в колишній будівлі телеграфу в центрі Москви.
Фото: DW/E. Barysheva
Тиха пам'ять
У місті Малага на півдні Іспанії ввечері неділі відбувся Caminata del silencio - "Марш мовчання". Жінки несли транспаранти з іменами жінок, вбитих минулими роками в Іспанії їхніми партнерами.
У Німеччині, згідно з даними поліції, торік 122 жінки були вбиті своїми партнерами чи експартнерами. Загалом близько 115 тисяч жінок ставали жертвами домашнього насильства чи погроз. Згідно з даними досліджень, кожна третя жінка хоча б раз у житті ставала жертвою насильства. Ці цифри міністерка у справах сім'ї Франциска Ґіффай назвала "дуже тривожними".
Фото: picturealliance/dpa/B. von Jutrczenka
"Справжні чоловіки не ґвалтують!"
Після зґвалтування та вбивства студентки Уїнене Мрветьяни в Кейптауні всією Південною Африкою прокотилася хвиля громадського обурення. У різних куточках країни у вересні відбувалися протести і мітинги, зокрема й у Йоганнесбурзі (на фото).
Фото: Getty Images/AFP/G. Sartorio
Фемініст
У Пакистані патріархат глибоко вкорінився в суспільство. На феміністок дивляться скоса, навіть чоловіки ліберальних поглядів називають їхні вимоги "вульгарними". Тим не менш, один із найактивніших борців за права жінок у країні чоловік - Наім Мірза. "Ще багато що треба зробити", - сказав Мірза в розмові з DW. Але дедалі більше жінок починають говорити та вимагати дотримання їхніх прав, каже він.
