"У війни не жіноче обличчя". Так написала білоруська лауреатка Нобелівської премії з літератури, письменниця Світлана Алексієвич у книзі, що побачила світ 1983 року. Портретами жінок, які воювали у лавах Червоної Армії під час Другої світової війни, Алексієвич своїм твором спорудила їм грандіозний меморіал. Ці жінки мужньо захищали свою батьківщину від навали німецьких нацистів. Однак більшість з них, мабуть, не вважали себе тоді героїнями.

Війна на Донбасі має жіноче обличчя. І українці мають у цій війні героїню - Надію Савченко, яка захищала 2014 року свою батьківщину від російської агресії. Російська ж держава вважає українську військову льотчицю вбивцею, тому суд у Ростовській області присудив їй драконівське покарання - 22 роки позбавлення волі. Судовий процес, у якому Савченка була визнана винною у вчиненні низки злочинів, викликав різку критику з боку міжнародної спільноти.

Жалюгідний показовий процес

Цей вирок - правова сваволя, навіть попри те, що він ґрунтується на російському праві та законах. І хоча рішення суду виголосив суддя в російській провінції, вирок має усі ознаки політичного почерку керівництва в Москві.

Це жалюгідний показовий процес. Підсудну зробили справжнім ворогом держави. Російські ЗМІ та політики підігрівали істерію. При цьому лише досі нез'ясовані обставини її арешту породжують чимало запитань. Так само й аргументи захисту, який намагався вказати на суперечливі докази, наведені обвинуваченням, залишились неврахованими судом. На Савченко постійно чинили тиск, навіть тоді, коли йшлося про її останню промову на свій захист.

Правосуддя на службі в пропаганди

Цей вирок має продемонструвати силу. Він має залякати. Але насамперед він підпорядковується логіці пропаганди. Кремлю цей присуд просто-таки потрібен. За два роки він нарешті може довести те, що від самого початку війни втокмачувалося російською пропагандою, - українці становлять небезпеку для Росії.

Саме Савченко ідеально пасує у цю викривлену пропагандою реальність. Їй як члену добровольчого батальйону закидають співучасть у вбивстві двох російських журналістів. Мотивами Савченко, коли вона передавала українській армії координати позицій сепаратистів, по яких потім відкрили вогонь, були "ненависть та ворожість" - принаймні такого висновку дійшов російський суд.

І тут він залишився цілком вірним генеральній лінії. Ще й досі машина російської пропаганди на чолі з Володимиром Путіним робить усе, щоб показати, що на Донбасі веде війну лише Україна. Це при тому, що застосування російської зброї та участь російських військових у бойових діях в Донецькій та Луганській областях - давно доведений факт. Цілком можливо, що без цієї участі війни ніколи б і не було. За даними ООН, конфлікт забрав життя 9 тисяч людей. На жаль, серед них і обидва згаданих російських журналісти.

Росії потрібні вороги, а вони стають героями

Савченко - далеко не єдина українка, яка стала мішенню російської держави. Лише торік українському режисеру Олегу Сенцову разом з його колегою по акції протесту російський суд присудив 20 років позбавлення волі. За даними української влади, фігурантами схожих процесів в Росії зараз стали понад два десятки громадян України.

Люди стають жертвами пропаганди. Кремлю потрібні винуватці, щоб громадяни не запитували, чому їхня держава й досі веде війну проти України. А відома своєю сваволею російська юстиція - лише інструмент. Російські опозиційні діячі завжди були у її полі зору. А тепер на перший план вийшли українці.

У такий спосіб Росія не лише отруює відносини з Україною. Вона отруює відносини між людьми. І водночас вона породжує нових героїв. Надія Савченко - їхнє жіноче обличчя.