Йоахім Ґаук - хороший президент. Він - теолог-євангеліст, колишній священик і правозахисник зі Східної Німеччини. Його ім'я асоціюється з опрацюванням порушень прав людини в НДР. Той факт, що через це дехто у Східній Німеччині дивиться до нього з помітною дистанцією, робить йому честь. "Я ніколи у своєму житті не пропущу виборів". Це речення тоді 72-річний Ґаук сформулював тієї неділі березня 2012-го, коли переважна більшість федеральних зборів обрала його одинадцятим федеральним президентом. Ґаукові знання про демократію і свободу сформовані з дуже особистої перспективи, яка відрізняється й від перспективи Анґели Меркель.

І з цією цінністю він - радше як оповідач, а не як проповідник, - постійно знайомить людей. Він знає, що означає ця Федеративна Республіка Німеччина і що вона означала для людей у неволі в часи Берлінського муру. І коли в березні цього року під час візиту до саксонського Баутцена, де ще чаділи рештки майже готового притулку для біженців і де він хотів продемонструвати солідарність, коричневий набрід обзивав його "зрадником народу", на його обличчі можна було побачити емоції, які в ньому кипіли. Ґаук-президент є слугою народу.

Новий авторитет для президентства

Напевно, це показали і численні промови на тему актуальної кризи біженців. У січні на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, у великому радіоінтерв'ю на початку лютого, в палаці Бельвю кілька тижнів потому. Федеральний президент упевнено говорив про "обмеження" і залишався при цьому поза підозрами в будь-якому національному відмежуванні. Щоразу це діяло, наче зведення мостів, і для німецької канцлерки. Ґаук висловлювався, а це особливо важливо в останні місяці, свідомо по-європейськи і пропонував під час кризи біженців більше думати про європейську єдність.

Ґаук говорив у квітні 2015-го, в день 100-ї річниці геноциду вірмен, саме про "геноцид". І саме в той день, а не роком пізніше. Під час закордонних візитів, як-от зовсім нещодавно в Китаї, він говорить про права людини або верховенство права і не видається при цьому тим, хто повчає. А господарям теж відома його біографія. Щодо Росії він неодноразово знаходив гострі слова, наприклад, до 75-ї річниці початку Другої світової війни. Це може пояснюватися його досвідом на сході, а може, його постійним спілкуванням із колегами-президентами з Центральної та Східної Європи.

І не в останню чергу Йоахім Ґаук після в'їзду до палацу Бельвю у 2012-му надавав і надає своїй посаді новий авторитет, попередньо ушкоджений чи навіть підірваний відставками обох його попередників - Горста Келера і Крістіана Вульффа.

Останній президент воєнного покоління

Ґаук залишиться, як можна наважитися спрогнозувати, останнім президентом, який народився в часи Другої світової війни і через свій рік народження - 1940-й - ще має особисті спогади про це. Таким чином одинадцятий федеральний президент символізує і певну зміну.

Можна і в 90 років бути королевою та правити Сполученим Королівством. Але в 77-річному віці можна і попрощатися з посадою федерального президента. Йоахім Ґаук кілька разів натякнув, що країна мусить потрапити в серйозну халепу, щоб він залишився на другий термін. Очевидно, що він такої халепи не вбачає. Зміна на посаді федерального президента - це "демократична норма - і в викличні, і в важкі часи", каже він.

Йоахім Ґаук вважає посаду федерального президента важливою, а себе як людину - це відчувалося раніше і відчувається зараз - не надто важливим. У Німеччині з її парламентською демократією сувереном є Бундестаг. Але в країни, як ми побачили у цей понеділок, до березня 2017 року буде й приємно суверенний президент.