Президент Ердоган отримав те, чого прагнув. Впродовж трьох місяців він завдяки спеціальному указу може на свій розсуд розпоряджатися долею країни. Насправді він вже давно це чинить, але тепер для цього в нього є підтверджена конституцією підстава. А для нього це - справа неабиякої ваги, тож Ердоган прагне за будь-що домогтися змін до конституції. У ній має з'явитися принцип президентської форми державного правління.

Потреба Ердогана в демократичній легітимності

Власне, йому можна було б і начхати на такі речі, адже де-факто вся повнота влади й так в руках президента. Однак саме демократична легітимізація свого всевладдя вкрай потрібна Ердоганові. Завдяки їй він здобуде очки в очах своїх прихильників. Водночас Ердоган при кожній нагоді наголошує, що саме він є першим всенародно обраним президентом Республіки Туреччина. "Путч - це дар божий", - промовив він ще у ніч проведення путчу. Ердоган користується нагодою, щоб поквитатися зі справжніми та гаданими ворогами.

А режим надзвичайного стану стане для Ердогана тестовим. Він розділятиме та володарюватиме та ще більше поглиблюватиме розкол суспільства своєю манерою керувати, розділяючи на тих, хто за нього чи проти нього. Це показали минулі кілька днів та ночей. Поляризація суспільства зростатиме й надалі.

При всьому скептичному ставленні до президента Ердогана не слід забувати про ту небезпечну ситуацію, в якій Туреччина опинилися у ніч спроби перевороту. А між тим внаслідок чималої кількості заходів з боку Ердогана, які вихолощують демократію, саме в Німеччині щодо нього, як само собою зрозуміле, панує певна недовіра.

Але що більше розкривається подробиць про задуми та цілі путчистів, то моторошніше стає. Військова хунта принесла б країні значно більше шкоди та горя. Вона відкинула б Туреччину на роки, а може й десятиліття назад.

Після путчу не можна допустити ще один заколот

Цілком можливо, що Туреччина за малим не пережила катастрофу. Але тепер слід переконатися в тому, що після заколоту країна не опиниться перед новим заколотом. Президентові Ердогану не варто використати режим надзвичайного стану для проведення так званого "білого путчу", аби втілити свої владно-політичні задуми.

З огляду на реальний політичний стан у Туреччині це лунає як наївно-праведне прагнення. Заколотники впродовж тривалого часу готувалися до проведення перевороту. Але ще довше Ердоган готувався до того, що сам називає "чисткою", яку президент розпочав у ніч спроби насильницького повалення його влади.

Той факт, наскільки сильно його найближче оточення було пронизане справжніми та гаданими прибічниками Гюлена, лише підсилить його намір провести чистку. А в найгіршому разі політична параноя турецького уряду, який вважає, що з усіх боків оточений ворогами та змовниками, лише міцнішатиме.

Автор: Райнгард Баумґартен - кореспондент першого каналу німецького телебачення ARD у Стамбулі