Європейський суд відхилив позов Угорщини та Словаччини проти квот на розподіл біженців у ЄС. Цього слід було очікувати. Але справжній виплеск роздратування починається лише тепер, вважає Барбара Везель.
Реклама
Це були всякого роду притягнуті за вуха правові підстави, за допомогою яких Угорщина та Словаччина оскаржувала у Європейському суді законність квот на розподіл біженців. Однак Європейський суд зараз чітко пояснив законність ухвалених два роки тому квот. Лісабонська угода, яка регулює принципи функціонування ЄС, дозволяє ухвалення рішення більшістю голосів - все, баста. Але справжнє роздратування починається лише тепер, адже тут ідеться про політику, а не казуїстику.
Обурлива реакція
Угорський міністр закордонних справ одразу ж наробив обурливого галасу і заявив про "жахливий та безвідповідальний" вирок. Лише тепер починається "справжня боротьба" проти квот на розподіл біженців. Словаччина ж навпаки хоче прийняти вирок, вона змінила свій курс на конфронтацію із Брюсселем. Вишеградська четвірка більше не є єдиною у цьому питанні, прибічники жорсткої лінії залишились у Польщі та в Угорщині.
Передусім угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан зробив ядром своєї політики пропаганду проти біженців, іноземців та мусульман. Він відстоює боротьбу за етнічно однорідну державу. Його злісна пропаганда спрямована передусім проти мусульман, яких він найгіршим чином ототожнює з терористами.
Ще гірше у Польщі. Лідер націонал-консервативної партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський, здається, ще запекліше бореться за так звану чистоту польського народу. У випадку з Орбаном ніколи не знаєш, де цинізм і праворадикальна позиція переходять у практичні міркування. Качинський же навпаки діє, керуючись переконаннями. Але обидва уряди дедалі більше протирічать основним принципам Євросоюзу.
Що робити?
Єврокомісія хоче прийняти бій за втілення вироку. Вона може щонайменше накласти значні грошові штрафи, які, однак, знову ж мають бути затверджені Європейським судом. У результаті цього процесу штрафи можуть бути вирахувані із допомоги ЄС обом країнам, але такі процеси тривають найчастіше роками.
Існують також прямі заходи проти обструкціоністів. Єврокомісія у Брюсселі саме відмовила Угорщині у виплаті 400 мільйонів євро на будівництво прикордонної огорожі зі Сербією. Це означає, що солідарність - не палиця з одним кінцем. Але це радше реакція на гострі випади. Інші пропонують, щоб незадоволені могли відкупитися від обов'язку приймати біженців за допомогою виплати коштів. Але це було б занадто дешево.
Ідеться про основоположні європейські норми
Євросоюз тут постав перед засадничою проблемою: деякі його східноєвропейські члени дрейфують від курсу. Вони перебувають на шляху до автократичного однопартіійного правління із насадженням фашизоїдної ідеології. І у Варшаві, і в Будапешті більше не йдеться про поодинокі розходження у думках, а натомість про принцип.
Дві держави-члени ставлять під питання основу спільноти. Водночас вони й надалі безпардонно вимагають за своїм правом мільярдних виплат із бюджету ЄС. Для них Брюссель є лише центральною касою, через яку вони просувають розбудову свого правління.
Більше не йдеться лише про те, що солідарність не може бути вулицею з одностороннім рухом, а політичні основи Євросоюзу є обов'язковими до виконання. У Євросоюзі немає місця диктатурі. Уряди інших країн-членів не мають права далі відвертатися, натомість мусять піднімати відкриту дискусію з країнами, які перебувають на антидемократичному шляху. Це незручно, але необхідно.
ЄС покарає Польщу, Угорщину та Чехію через біженців (13.06.2017)
01:57
"Європейська мрія": як біженці тікають від війни (фотогалерея)
Фотографії напливу мігрантів до Європи у 2015 та 2016 роках розлетілися по всьому світу. Найдраматичніші світлини - у фотогалереї DW.
Фото: Getty Images/J. J. Mitchell
Мета - вижити
Тисячі людей, здебільшого із Сирії, вирушили у небезпечну подорож до Європи у 2015-2016 роках, тікаючи від війни. Близько 10 тисяч біженців залишаються на островах Лесбос, Хіос та Самос. З січіня до травня цього року зафіксовано понад 6 тисяч нових шукачів притулку.
Фото: Getty Images/AFP/A. Messinis
Пішки до Європи
У 2015 та 2016 роках понад мільйон людей намагалися дістатися Західної Європи з Греції або Туреччини так званим "балканським маршрутом" - через Македонію, Сербію та Угорщину. Потік біженців зупинився лише із офіційним закриттям цього шляху, і фізичного перекриття кордонів. Нині більшість біженців обирають небезпечний середземноморський маршрут з Лівії до Європи.
Фото: Getty Images/J. Mitchell
Глобальний шок
Ця світлина вразила світ. Тіло трирічного хлопчика Айлана Курді з Сирії викинуло на пляж у Туреччині у вересні 2015-го. Фотографія швидко розлетілася соціальними мережами і стала символом кризи біженців. Європа більше не могла залишатися осторонь.
Фото: picture-alliance/AP Photo/DHA
Хаос та відчай
Встигнути останньої миті: тисячі біженців намагаються втиснутися у переповнені автобуси та потяги в Хорватії після того, як стало відомо про майбутнє закриття маршруту через Європу. У жовтні 2015-го Угорщина закрила свої кордони та встановила контейнерні табори, де біженці могли перебувати під час процесу надання їм притулку.
Фото: Getty Images/J. J. Mitchell
Підніжка біженцю
Угорська журналістка стала героїнею скандалу після того, як у вересні 2015 поставила підніжку сирійському біженцю, який намагався втекти від поліції неподалік кордону. На піку кризи ставлення до біженців погіршилося. У Німеччині збільшилася кількість нападів на притулки.
Фото: Reuters/M. Djurica
Жодних відкритих кордонів
Офіційне закриття "балканського маршруту" в березні 2016 року призвело до загострення ситуації на КПП. У складному становищі опинилися тисячі біженців, з’явилися повідомлення про насильство. Багато хто намагався обійти прикордонні пункти, як ось ці біженці на межі Греції та Македонії невдовзі після закриття кордонів.
Хлопчик у крові та пилюці: фотографія п’ятирічного Oмрана шокувала світ у 2016-му. Вона стала символом жаху громадянської війни у Сирії та страждань людей. Рік потому в мережі з’явилися нові світлини хлопчика, на яких він був набагато щасливішим. Прибічники Башара Асада назвали торішнє фото пропагандистським.
Фото: picture-alliance/dpa/Aleppo Media Center
Невідомий новий дім
Сирійський чоловік несе доньку під дощем на грецько-македонському кордоні в Ідомені. Він сподівається, що у Європі його родина буде в безпеці. Згідно з Дублінською угодою, про притулок біженці можуть просити в першій країні в'їзду. Багатьох з тих, хто рушив далі, відправляють назад. Найбільше навантаження - на Грецію та Італію.
Фото: Reuters/Y. Behrakis
Надія на підтримку
Німеччина залишається головним пунктом призначення біженців, попри те, що законодавство щодо надання притулку посилили. Жодна з європейських країн не прийняла стільки шукачів притулку, як Німеччина - 1,2 мільйона з початку кризи. Канцлерка Анґела Меркель була іконою для багатьох з тих, хто приїхав сюди.
Фото: picture-alliance/dpa/S. Hoppe
Надзвичайна ситуація в таборах
На півночі Франції влада розчищає сумнозвісні "джунглі" - табір біженців в Кале. Під час евакуації у жовтні 2016-го там спалахнула пожежа. Близько 6,500 мешканців табору розселили в інших притулках у Франції. Через півроку благодійні організації повідомили, що біля Кале живе багато безпритульних неповнолітніх біженців.
Фото: picture-alliance/dpa/E. Laurent
Порятунок у морі
Рятувальні судна постійно перебувають у пошуках човнів з мігрантами, які зазнають лиха. Попри надзвичайну небезпеку під час їхньої подорожі багато біженців, рятуючись від бідності або конфліктів у своїх країнах, сподіваються на краще майбутнє в Європі. Переповнені човни часто перекидаються. Лише у 2017 році внаслідок цього загинули 1,800 людей, торік - 5,000.
Фото: picture alliance/AP Photo/E. Morenatti
Перечекати у Лівії
Сотні тисяч біженців зі Субсахарської Африки та Близького Сходу чекають на перетин Середземного моря у лівійських таборах. Контрабандисти та торгівці людьми налагодили тут свій бізнес. Умови у таборах катастрофічні, наголошують правозахисні організації. Свідки повідомляють про рабство та примусову проституцію. Все ж, мешканці таборів не полишають мрії приїхати до Європи.
Фото: Narciso Contreras, courtesy by Fondation Carmignac