У книжці Боба Вудворда "Страх" ідеться про те, як група осіб у Білому домі намагається не дозволити президенту США завдати своїми діями ще більше шкоди. Можливо, декого такий розклад тішить, але не Міхаелля Кніґґе.
Реклама
Журналіст Боб Вудворд (на фото) викрив недієздатність Трампа як президентаФото: picture alliance/dpa/C. Owen
Найголовніший економічний радник президента краде лист зі столу свого шефа з метою запобігти розірванню важливих торговельних угод з іншими країнами. Міністр оборони ігнорує президентський наказ організувати вбивство глави ворожої держави. Керівник апарату Білого дому називає свого боса "причинним" й "ідіотом" та стверджує, що немає жодного сенсу переконувати того в будь-чому.
Це - не оповіді про будні президентського палацу якогось екзотичного диктатора. Ці речі відбуваються в Сполучених Штатах, у державі, яка першою "закріпила в конституції урядову систему, за якої народ вибирає свій уряд і своїх народних обранців".
Тут слід зазначити, що як Білий дім, так і дехто з тих, кого Боб Вудворд згадав у своїй опублікованій тепер книжці, заперечують наведені події та цитати. Попри це Вудворд - легендарний репортер видання The Washington Post, - запевняє, що змальовані у книзі ситуації - не вигадки.
Вудворд завдав удару Трампу
Однак, якщо поглянути на досягнення Вудворда як журналіста впродовж п'яти десятиліть і довжелезний список викритих фальсифікацій, замовчувань і відвертої брехні, що вийшли з Білого дому лише за останні неповні два роки, то вирішити, кому хочеться вірити, нескладно. Крім того, схожу розповідь про недієздатний уряд та загрозливо нетямущого президента, котру містить сенсаційна книжка Вудворда, можна було знайти й на сторінках інших книжок, що виходили в минулому.
Це так само лише підтверджує і безпрецедентна стаття в New York Times, опублікована минулого тижня. В ній анонімний представник уряду Трампа розповів, що належить до внутрішнього "руху опору". Тож, очевидно, що в Білому домі є група людей, які активно намагаються втримати президента Трампа від реалізації ідей або політичних концепцій, котрі вони вважають необдуманими чи просто небезпечними. Утім, ідеї Трампа, може, й потрібно стримувати, але викрадати листи з його письмового столу, нехтувати наказами й сварити його позаочі - не найкращий шлях до цього.
По-перше, якщо дивитися на минулі події очима зовнішнього спостерігача, то після всього того, що вже сталося, можна констатувати: дотепер внутрішній опір виявився не таким уже й успішним. Тут для прикладу можна згадати й нелюдську імміграційну політику уряду США, апофеозом якої став масовий примусовий розподіл родин іммігрантів, коли дітей забирали від батьків, підрив трансатлантичних відносин, запровадження ввізних мит проти союзників, як-то Канади й Європи, односторонній вихід з ядерної угоди з Іраном. І це - лише деякі аспекти. Все це сталося попри наявність внутрішнього опору. Це означає, що або опір цієї групи не такий вже й ефективний, або її члени самі згодні з ключовими елементами політики Трампа під гаслом "Америка передусім!".
Взяти все в свої руки
По-друге, що, мабуть, набагато важливіше: нас має непокоїти вже саме існування внутрішнього руху опору. Очевидно, що на переконання цієї групи урядовців, Конгрес США, котрий згідно з конституцією покликаний бути контрольною інстанцією щодо президента, не в змозі або не бажає виконувати це своє завдання.
Міхаель Кніґґе - кореспондент DW у Вашингтоні
Тож, попрацювавши деякий час з Дональдом Трампом, ці впливові члени уряду дійшли висновку: Трамп настільки небезпечний, що їм слід буквально взяти справу в свої руки. Мало того, що такий погляд свідчить про неабияку зарозумілість, сама поведінка цієї групи є сумнівною з конституційної точки зору.
Як розуміти американцям і решті світу ситуацію, коли посадові особи, котрих ніхто не вибирав на їхні посади, вважать за потрібне тишком-нишком перешкоджати обраному президенту Сполучених Штатів робити те, що той вважає за доцільне?
Це говорить про одне: політична ситуація настільки фатальна, що перевірені часом конституційні механізми для контролю президента найпотужнішої демократії світу більше не діють. Може, це й справді так. Іншими словами, за неповних два роки Дональд Трамп уже настільки сильно підірвав політичні норми і процедури, що звичайні механізми контролю виявилися безсилими проти президентських витівок.
Відчайдушна спроба
На цьому тлі заяви співробітників Трампа в книжці Вудворда та анонімну статтю в New York Times можна розуміти радже як заклик про допомогу, ніж втіху для громадськості від того, що, мовляв ще є "дорослі в кімнаті", котрі тримають Трампа в узді.
Але звідки прийде ця допомога? Як правильно зрозуміли самі учасники руху опору, позбутися президента Трампа за допомогою 25-ї поправки до конституції - це не тільки вкрай складно. Така процедура, до того ж, розколить країну ще глибше. Те саме стосується і можливої процедури імпічменту проти Трампа або, меншою мірою, сподівання, що розслідування Роберта Мюллера може завершити перебування Трампа в Білому домі. Всі ці опції дуже складні, вкрай незвичні, мають величезний потенціал для подальшого розколу американського суспільства. Крім того, наслідки від них будуть відчутними протягом тривалого часу.
Відродження довіри
Як правильно зазначив анонімний автор в New York Times, найправдоподібнішою, найбезпосереднішою та найменш загрозливою відповіддю американських виборців на політику адміністрації Трампа стали б результати майбутніх проміжних виборів до Конгресу США.
Зміна більшості в одній або навіть обох палатах Конгресу не покладе край президентству Трампа. Але вона може значно більше ускладнити Дональду Трампу і його прибічникам у Республіканській партії подальше втілення їхньої шкідливої політики, ніж це може зробити своїми сумбурними діям внутрішній опір. І, що не менш важливо, тоді з'явиться надія на те, що метод, яким можна тримати Трампа під контролем, зміцнює довіру до політичної системи США, а не навпаки.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
"Вас звільнено!" - вигнанці адміністрації Трампа
Президент США Дональд Трамп просто блискавично позбувається топ-співробітників Білого дому. Перелік найвідоміших звільнених ним чиновників - у фотодобірці DW.
Колишній керівник Exxon протримався на посаді держсекретаря США трохи більше року. Дональд Трамп звільнив його заради формування "нової команди" напередодні перемовин з Північною Кореєю, додавши, що у нього з Тіллерсоном "не збігаються позиції". Подейкують, що стосунки між президентом та урядовцем погіршились після того, як Тіллерсон у жовтні 2017 року назвав Трампа "ідіотом".
Фото: picture-alliance/dpa/J. Ernst
Гері Кон
До роботи старшим радником президента США з економічних питань Гері Кон очолював інвестиційний банк Goldman Sachs. Його вважають одним із авторів податкової реформи, ухваленої в США наприкінці 2017 року. Кон є противником політики протекціонізму: він критував ініціативу Трампа щодо запровадження мит на ввезення алюмінію і сталі до США, заявляючи, що це негативно вплине на бізнес.
Фото: Getty Images/D. Angerer
Хоуп Хікс
Хоуп Хікс пішла з посади директорки з комунікацій Білого дому наприкінці лютого 2018 року. За день до звільнення вона свідчила перед американськими законодавцями у так званій "російській справі". У Білому домі наголошували, що відставка Хікс не пов'язана з її свідченнями. 29-річна колишня модель була серед найближчих соратників Трампа.
Фото: Reuters/L. Millis
Стів Беннон
Навіть людина, яка відіграла ключову роль у сходженні Трампа на політичний олімп, не протрималась у Білому домі довше року. Саме для Беннона Трамп у грудні 2016 року створив посаду головного стратега. Беннон був палким прихильником економічного націоналізму США та стратегії "Америка передусім". Причиною конфлікту з Трампом вважають критичні висловлювання Беннона щодо родини президента.
Фото: Getty Images/M. Wilson
Ентоні Скарамуччі
53-річний колишній інвестор гедж-фондів перебував на посаді директора з комунікацій Білого дому лише 10 днів. Мешканець Нью-Йорка, який обіймав цю кілька місяців вакантну посаду, пішов того ж дня, коли колишній генерал морської піхоти Джон Келлі став керівником апарату Білого дому.
Колишнього керівника апарату Білого дому змусили залишити посаду лише через шість місяців роботи після публічної ворожнечі з Ентоні Скарамуччі, тодішнім директором з комунікацій Білого дому. За наявною інформацією, Прібус належав до співробітників апарату, котрі були проти кандидатури Скарамуччі.
Фото: Reuters/M. Segar
Шон Спайсер
Речник Білого дому Шон Спайсер, який мав досить напружені стосунки з президентом і пресою, пішов у відставку, заявивши Трампу, що він категорично проти призначення Ентоні Скарамуччі на посаду директора з комунікацій Білого дому.
Фото: Reuters/K.Lamarque
Джеймс Комі
Дональд Трамп звільнив директора ФБР Джеймса Комі начебто через те, що той закрив справу проти колишньої державної секретарки США Гілларі Клінтон. Критики ж вважають, що справжньою причиною було розслідування ФБР імовірного втручання Росії у президентські вибори в США.
Фото: picture-alliance/AP Photo/J. S. Applewhite
Майкл Флінн
Радник Трампа з нацбезпеки Флінн пішов у відставку після скандалу навколо його розмови з послом РФ у США щодо можливого скасування американських санкцій проти Москви. Розмова відбулася ще до вступу Трампа на посаду президента США. Флінн заперечував, що в розмові йшлося про санкції і їхнє можливе скасування.
Фото: Reuters/C. Barria
Джефф Сешнс
Генпрокурор і міністр юстиції Джефф Сешнс подав у відставку в листопаді 2018 року -наступного дня після того, як республіканці втратили більшість у нижній палаті Конгресу. Це фактично розв'язує руки демократам і дозволяє вимагати поглибленого розслідування втручання Росії у президентські вибори в США 2016 року. Сешнса вважали гарантом того, що слідство триватиме без втручання з боку Білого дому.
Фото: picture-alliance/dpa/S. Walsh
Джеймс Меттіс
Чотиризірковий генерал США, колишній командувач НАТО від самого початку роботи з Трампом не приховував розбіжності в поглядах. Меттіс публічно критикував позицію президента щодо ядерної програми Ірану, а також не погоджувався з планами виводу військ США з Афганістану та Сирії. Після наказу Трампа виходити з Сирії Меттіс заявив у відставку, пояснивши причини на двох сторінках.
Фото: picture-alliance/AP Photo/S. Walsh
11 фото1 | 11
Рік Трампа в карикатурах Сергія Йолкіна
Дональд Трамп - вже рік обіймає посаду президента США. Чим запам’ятався новий господар Білого дому за цей час - у карикатурах Сергія Йолкіна.
Історичний ранок
8 листопада 2016 року Європа засинала з відчуттям, що все буде "як раніше". Однак коли прокинулася, з'ясувалося, що переможцем президентських виборів у США став Дональд Трамп. Європейські політики не приховували своєї розгубленості від цієї перемоги.
"Канада нас врятує"
Розчарування після перемоги Дональда Трампа охопило і США. Деякі американці, які голосували проти цього кандидата від Республіканської партії, почали замислюватися про переїзд, приміром, до Канади. За даними ЗМІ, коли стало зрозуміло, що Трамп переміг, сайт міграційної служби Канади "завис" від надмірної кількості відвідувачів.
Дарт Вейдер або джедай?
20 січня 2017 року Дональд Трамп офіційно став 45-м президентом США. До його інавгурації ніхто не знав, чого очікувати від нового глави Білого дому.
Свобода у стилі Трампа
Сотні тисяч жінок вийшли на демонстрації на наступний день після інавгурації президента США, протестуючи проти його дискримінаційних висловлювань. Карикатурист Сергій Йолкін знає, як повинна виглядати статуя Свободи в уявленні Трампа.
Стіни Трампа
"Я побудую велику стіну - і ніхто не будує стіни краще за мене, повірте", - заявив Дональд Трамп ще в червні 2015 року, коли вперше згадав про намір звести мур на кордоні з Мексикою. 25 січня 2017 року такий президентський указ було підписано. Слідом за ним новий глава Білого дому заборонив в'їзд до США громадянам з низки мусульманських країн.
Кнут замість пряника
Несподіваний поворот для Володимира Путіна - за місяць після інавгурації Дональда Трампа у Білому Домі заявили, що Росія має повернути Крим Україні. Сподівання російського президента рухнули.
Між двох вогнів
До обрання Трампа Вашингтон мав славу надійного союзника ЄС. Але тепер Сполучені Штати, схоже, стали для Брюсселя не менш проблемним партнером, ніж Росія за Володимира Путіна. Глава фракції лібералів у Європарламенті Гі Верхофстадт на початку каденції нового американського лідера взагалі назвав його однією з трьох - разом із радикальним ісламом та очільником РФ - загроз, що підривають ЄС.
Фото: DW/S. Elkin
Нове алібі Трампа
Після ракетного удару США по авіабазі Асада у Сирії у квітні 2017 року стало складніше дорікати Дональду Трампу в особливих симпатіях відносно Росії. Глава Білого дому заявив, що особисто схвалив цей наказ. Ракетна атака США стала відповіддю на ймовірну хімічну атаку з десятками цивільних жертв.
Трамп робить погоду
У червні 2017 Дональд Трамп заявив про вихід Сполучених Штатів з Паризької угоди, оскільки вона, на думку президента, не вигідна Вашингтону. Але вже на початку цього року американський лідер припустив, що США можуть повернутися назад, якщо вдасться досягнути кращої угоди. "Ми хочемо мати чисту воду, чисте повітря, але ми також хочемо мати конкурентоспроможний бізнес", - сказав він.
Чия кнопка більша?
Протистояння між США та КНДР за президентства Дональда Трампа загострилося. На початку 2018 року глави держав посперечалися, хто володіє більшим ядерним потенціалом. Спочатку "ядерною кнопкою" похвалився Кім Чен Ин, а потім естафету перейняв Трамп: "Я теж маю ядерну кнопку. Але вона набагато більша, потужніша і вона працює".
