Анексія Криму і війна на Донбасі раз і назавжди поставила масну крапку в дискусії, куди має рухатися українська держава – у Європу чи до Росії. Результати дострокових парламентських виборів ще раз підтвердили: своє майбутнє українці хочуть бачити у прогнозованій Європі, а не в орбіті агресивного східно-північного сусіда.

Можна припустити, що тепер жодна політична сила не буде лобіювати інтереси Кремля, вимагати приєднання України до Митного союзу і наполягати на російській мові як другій державній.

Тяжка спадщина

За час існування незалежної України Москва доклала максимум зусиль для того, щоб сусідня держава залишалась в орбіті її впливу. Підтримка політичних сил, громадських організацій і бізнесу, гуманітарна експансія – все це було частиною політики російської держави щодо України. 2014 року після втечі з країни Віктора Януковича ця система впала: не допомогли ні спецслужби, ні вище армійське керівництво, ні агенти впливу з числа політичних та громадських діячів.

Екс-президент з товаришами змушений був сховатися у Росії, проросійсько налаштовані політики і активісти "лягли на дно", бізнес почав перефарбовувати триколори у синьо-жовті кольори.

Щоб остаточно не втратити свою присутність в Україні, Володимир Путін пішов на крайній крок – ввів до Криму та на Донбас російські війська та зробив ставку на проросійсько налаштованих мешканців української держави. Окрім східного, реального фронту, президент Росії активізував проти України ще один фронт – гуманітарний.

Діячі мистецтва на службі у Путіна

Діячі російської культури Іван Охлобистін, Микита Михалков та інші публічно підтримали анексію Криму. В липні Латвія заборонила в'їзд на територію країни співачці Валерії, її продюсеру та чоловіку Йосипу Пригожину, Олегу Газманову, Йосипу Кобзону. Причина – підтримка ними політики Путіна щодо Криму. Офіційний Київ зважився на аналогічний крок тільки у жовтні. Служба безпеки України оголосила про заборону на в'їзд до країни 14-ти діячам культури РФ. Весь список представники спецслужб поки відмовляються публікувати. Мовляв, згідно з європейським законодавством ті, хто потрапив під санкції, мають самі дізнатися про це – під час перетину російсько-українського кордону. Втім, декілька прізвищ з цього списку відомі, серед них Михайло Задорнов і Йосип Кобзон. Реакція останнього, народженого, до речі, в Україні, була негайною – Кобзон приїхав до Донецька і виступив перед сепаратистами. При цьому "народний артист" СРСР заявив, що, мовляв, СБУ йому не може заборонити приїздити на батьківщину.

Російський актор Михайло Пореченков пішов далі. Він приїхав до Донецька під приводом презентації фільму "Піддубний", а заодно і постріляв з кулемета в бік українських позицій в аеропорту Донецька, дозволив зняти себе при цьому на відео. Реакція української влади була миттєвою: проти Пореченкова були порушені дві кримінальні справи СБУ та МВС: за участь у терористичній організації ДНР та за участь в обстрілі українських військових. Актору загрожує від 7 до 12 років ув'язнення. Сам Пореченков виправдовується. Мовляв, стріляв він холостими патронами та зйомка була постановочна.

У ситуації з Пореченковим українська влада нарешті жорстко і головне своєчасно відреагувала на публічну антиукраїнську діяльність російського актора. Окрім кримінальної справи офіційний Київ заборонив прокат 69 фільмів з його участю на території української держави.

Війна у четвертому вимірі

Кіно, телебачення, освіта, преса, видавничий бізнес. На це все вже багато років в Україні має вплив Росія. На превеликий жаль, українська влада ставилась до цього, як до чогось другорядного. Що, мовляв, візьмеш з "культурки". Зараз же очевидно: від того, наскільки швидко гуманітарна сфера стане одним з пріоритетів української держави, залежить те, як швидко українці розпрощаються з Росією.

Адже і Пореченков, і Кобзон, і Задорнов, і Охлобистін – частина тієї державної машини, яка не лише ставить під сумнів територіальну цілісність України, але і активно бере участь у знищенні української держави під прапором терористичних організацій, якими є "ДНР" і "ЛНР".

Проте кожен російський артист, який бере до рук зброю на території української держави, кожен іноземний журналіст, який підтримує бойовиків, кожен письменник, який захищає сепаратистів на Сході України, має усвідомлювати: вони виступають на боці незаконних збройних формувань. За це передбачена відповідальність. І Україна на прикладі Пореченкова про це ще раз нагадала.