Що тільки не стає можливим, якщо цього захотіти: після місяців войовничої риторики посварені корейські братні держави раптово заявили про прямі переговори, і навіть більше: Північ надішле пару атлетів із супроводом на Зимову Олімпіаду у Південній Кореї! Можливі, обидві корейські команди навіть виходитимуть на стадіон на церемоніях відкриття і закриття пліч-о-пліч, як це було на Азійських іграх 2002 року у південнокорейському Бусані. Тоді це вразило світ. Уявлення про спорт як міст гріє серця спортивних функціонерів.
Але тут ідеться не лише про спортивну дипломатію. Набагато важливіше, що дві братні країни після двох років ефірної тиші знову говорять одне з одним. Зокрема, вони домовилися про негайне відновлення "гарячої лінії" для військових переговорів, щоб через непорозуміння не сталося якоїсь небажаної ескалації. І, можливо, до святкування Нового Року під час зимових Олімпійських Ігор навіть відбудуться зустрічі родин, які з кінця Корейської війни 1953 року живуть розділеними між двома державами. Явне полегшення висловили Росія та Китай, який є покровителем КНДР.
Кім досягає мети
Вражаючий розвиток подій, якщо брати до уваги багатомісячний провокативний обмін образами, ракетними випробуваннями, військовими навчаннями та санкціями між Кім Чен Ином та президентом США Дональдом Трампом. Однак це обережне зближення не є справжнім сюрпризом. Адже йдеться про зближення на ущільнених фронтах: Кім Чен Ин насправді не є шаленим Рокетменом (як його називав Трамп), який веде свою країну до межі ядерної війни, Кім є хитрим стратегом. Ядерні і ракетні випробування Північної Кореї призвели саме до того, чого прагнув Кім: до столу переговорів. Жоден шлях не вів більшою мірою до переговорів. І Кім може вести ці переговори з позиції сили: сама по собі потенційна загроза, що його ракети можуть досягнути США, є достатньою, щоб Північну Корею сприймали всерйоз. А для сусідньої Південної Кореї та Японії провокації, які важко передбачити, є небезпечними і без того. Очевидно, що Кім надалі триматиметься за свою ядерну і ракетну програми. Та і нащо йому було би припиняти погрози тільки тому, що "безумний американський дід", як назвав Кім Трампа, постійно підколює і погрожує тотальним знищенням Північної Кореї?
Шанс для США
У Південній Кореї сприйняли пропозицію Кіма щодо перемовин вдячно, зокрема, через заявлену президентом Муном політики зближення, у якій він орієнтується на досвід німецького возз'єднання. У визначній "берлінській промові" до цього закликав і адвокат, який у 2017 році втік з Північної Кореї: вступити у переговори - будь-яким чином, у разі потреби - через велику кількість дрібних кроків щодо неконфліктних тем, як-то довкілля або боротьба з епідеміями. Або, як нині, через тему спорту.
Перший вирішальний крок зроблено, тепер мають працювати усі сторони: гігантам США та Китаю слід було би ці обережні зближення ефективно підтримувати та уможливити швидкі і прямі переговори між усіма сторонами конфлікту. У фазі без ракетних випробувань та безсенсовних образ вибухонебезпечні ситуації порівняно швидко можна буде деескалювати.
За мудрого посередництва США могли б знову постати як надійна та серйозна сила порядку в Азії та повернути собі втрачену довіру. Зрештою, багаторічна політика санкцій нічого не дала, а військові погрози насправді навряд чи є виходом. Імовірно, потрібно іще кілька заходів зі створення довіри, поки зустріч у форматі саміту не стане можливою. Але вже те, що дипломатичне рішення після всієї войовничої риторики минулих місяців узагалі з'явилося, це вже великий успіх.