У Німеччині є схильність знати все наперед і намагатися все оцінити заздалегідь. Особливо німецька журналістика демонструє тяжіння до того, щоб давати остаточну оцінку подіям ще до того, як вони відбулися. Саміт Великої сімки став чудовим прикладом такої німецької дисципліни в справі медійного "всезнайства". Його називали таким собі "івентом", занадто дорогим, занадто неефективним, неправильно зібраним, відірваним від реальності, відірваним від громадян - і взагалі - без Путіна, без путінської Росії, мовляв, переговори все одно взагалі позбавлені сенсу. Це було, якщо спростити і узагальнити, лейтмотивом практично всіх журналістських матеріалів, які вийшли в Німеччині ще до проведення саміту в замку Ельмау.

Попри все, реальність могла здивувати будь-кого з оглядачів. Адже є результати, які є, зрештою, конкретними, і які потім можна перевірити. У політиці щодо країн, які розвиваються, зокрема, це політичні імпульси, домовленості, наміри, наприклад, підтримка для фонду, котрий має сприяти прогресу у справі захисту праці в нових індустріальних країнах.

Маленькі егоїстичні кроки заради кращого світу

Боротьба з бідністю і глобальна соціальна політика - не лише вираження чистої любові до людей, а й справа, що містить солідну частку власної вигоди. Мусульманські країни, які розвиваються, та нові індустріальні країни мають бути так стабілізовані, щоб ісламізм там не мав жодного ґрунту для живлення. А зі стабільних держав з економічно бодай хоч наполовину солідною базою люди не тікають. Той, хто говорить про свої цінності, не має приховувати свої інтереси. А той, хто представляє свої інтереси, мав би у найкращому разі робити це без відриву від своїх цінностей.

У питанні захисту клімату сім індустріально розвинутих країн світу також розробили спільну лінію. Частково вони хіба що підтвердили те, про що вже було домовлено. Але із самозобов'язаннями зробити свій енергетичний сектор економіки ще у цьому столітті вільним від вуглецю, Велика сімка визначила якісно нову ціль. Вже наприкінці року, коли в Парижі має бути розроблено нову міжнародну кліматичну угоду, йтиметься про випробування волі в справі захисту клімату семи великих демократичних індустріальних країн.

Це все обіцянки, які ще має бути виконано, це політичні зміни, щодо яких ми невдовзі знатимемо, чи вони справді можуть бути реалізовані. Але, це насамперед одне - результати. І у сфері зовнішньої політики "сімка" знайшла чітку позицію щодо Росії та її агресивної політики стосовно сусідів. При цьому не в останню чергу йшлося про зобов'язання ЄС наприкінці червня подовжити санкції проти Москви.

Старий континент визначив порядок денний

Європа домінувала на цій зустрічі Великої сімки так, як ще не було на жодному іншому саміті до цього. Лише погляд на учасників заходу демонструє, наскільки панувала точка зору старого світу. З дев'яти учасників шестеро були представниками країн ЄС або європейських інституцій. З цього можна було б розпочати реформу Великої сімки. Багато тем також мали сильний європейський ухил: нерозв'язана боргова криза в Єврозоні, перемовини з Грецією, конфлікт на сході України, хвиля біженців у Середземному морі як наслідок розпаду держав на Близькому Сході і громадянських війн в Африці. Останнім, хоча і з геополітичних причин, цікавилися США. Натомість Канада та Японія мали небагато спільного з європейською політикою щодо біженців і міграційною політикою.

Але саме з європейської точки зору справа таки була того вартою. Сімка, мабуть, теж зрозуміла, що все може бути менш масштабним і дешевшим. Про це справедливо дискутують, так само, як і на інших медійно інсценованих великих заходах на кшталт пісенного конкурсу "Євробачення" чи Олімпійських ігор. У справі обходження меншою ціною країни Великої сімки можуть просунутися уперед. Наступного разу це, ймовірно, могло би вразити навіть тих, хто вважає що знає все наперед.