Офіційно Рада Європи виступає за верховенство права та демократію. Тож багатьом незрозуміло, що у лавах Ради Європи забули представники таких країн, як Росія та Туреччина. Але гаразд, утаємничені в Страсбурзі кажуть, що позбавляти їх членства немає сенсу, адже тоді не лишилося б жодного впливу на панів Путіна та Ердогана. Схожими були й міркування під час надання членства корумпованій кавказькій республіці Азербайджан. Спочатку інтегрувати у Раду Європи, а відтак експортувати європейські цінності до нової країни-члена. Та ба!
Коротке введення для тих, чия робота не пов'язана із постійним моніторингом діяльності Європейської ради, Ради ЄС та Ради Європи - остання з ЄС ніяк не пов'язана. Саме тому до неї можуть потрапити країни, які не є членами Євросоюзу. Рада Європи розташована у французькому Страсбурзі і бореться за "права людини", "демократичні засади" та "основоположні принципи верховенства права". Принаймні у теорії.
Критичні звіти замітають "під килим"
Але повернімося до нашої пробивної прикаспійської країни-члена: схоже, Азербайджанові нзначно успішніше вдалося експортувати власні цінності на Захід, ніж навпаки. Гаразд, може "цінності" це занадто гучно сказано, але, якщо бути конкретними, це - килими, предмети розкоші та гроші. Деякі депутати Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), вочевидь, охоче приймали подарунки, а критичні звіти щодо ситуації із правами людини в Азербайджані відправляли "під вищезгадані килими". "З високою вірогідністю" все так і відбувалося, ідеться у підсумковому звіті, поданому нині трьома незалежними експертами.
Це ще раз засвідчує те, що Європа хоча й прагне бачити себе лідером, насправді ж не обов'язково ним є. Іншими словами: чому ми взагалі беремо участь у цьому спектаклі? Політики із високими зарплатами роками просиджують штани в інституції із вельми обмеженою значимістю. Більшості громадян взагалі немає діла до того, чим вони там зайняті. Навіть об'єктивним оглядачам не завжди зрозуміло, чи має все це якийсь сенс. На додачі тепер ще й з'ясовується, що ці ж політики, які мали б виступати ПРОТИ корупції, поповнюють власні банківські рахунки нелегальними пожертвами. До того ж, ідеться не про окремий випадок, а про, вочевидь, низку депутатів ПАРЄ з країн, які насправді мають дуже високі антикорупційні стандарти - приміром депутатка від німецьких християнських демократів Карін Штренц (Karin Strenz).
"Ікряній дипломатії" тут не місце
То що ж тоді - прикрити цю крамничку? Бо ж вона і так нічого не приносить, дорого обходиться платникам податків і слугує лише платформою для збагачення корумпованих європейських депутатів? У європейських інституціях або у столицях країн ЄС тепер мусять бути готовими до подібної вимоги. Вона, зрештою, не безпідставна. Але таку ж вагу має і контраргумент: для діалогу і відстоювання цінностей потрібні такі майданчики, і більшість парламентаріїв, здається, свої функції таки виконують. Важливо це насамперед у контексті Росії, підтримка діалогу з якою може напряму означати і мирні потуги.
Однак у Ради Європи тепер підмочена репутація, і якщо вона не хоче остаточно вилетіти з рингу, то у Страсбурзі терміново щось має змінитися. Тамтешні працівники мусять боротися за ті цінності, які офіційно проголошує їхня організація. А "ікряну дипломатію" не можна терпіти.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.