Запитання вірменському радіо: "Що робити, якщо раптово хочеться працювати?"
Вірменське радіо відповідає: "Посидіть, товаришу, це мине".
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров із задоволенням розповідає радянські анекдоти. Можливо, вони дісталися йому в спадок від батька-вірменина? Іноді цей гумор допомагає йому вийти з безвихідних ситуацій на дипломатичних переговорах. Однак іноді користі від цих жартів - жодної.
Ось останнім часом Лавров скаржиться на те, що не вдається домогтися жодного прогресу в зовнішній політиці. США, за його словами, намагаються покарати Росію усіма доступними засобами. Навіть за часів "холодної війни" було краще, обурюється російський міністр.
Різкий і холоднокровний глава МЗС
Досі за шефом російської дипломатії не помічали особливої чулості. Навпаки. Сергій Лавров може бути різким і холоднокровним. Він шпилькував своїх колег з Вашингтона, відмовлявся від переговорів, якщо це слугувало російським інтересам. Тонких почуттів - якщо не брати до уваги анекдотів і жартів - Лавров не виявляв: аби не показувати власну слабкість!
У чому Лавров має рацію: відносини Москви з Заходом зайшли в глухий кут. І що змушує його замислитись особливо, так це, ймовірно, той факт, що в осяжному майбутньому нічого не зміниться. Тінь від кризи, пов'язаної з Україною, лише збільшується. Жодна зі сторін не поступається. Це спонукає таких політиків, як Лавров, до бездіяльності. Одна річ - поїхати на конференцію до Мюнхена або Нью-Йорка, зовсім інша - повернутися до Москви з якимось результатом або хоча б надією на результат.
І якщо дипломатичні зусилля Росії сьогодні практично нічого не приносять, то звинувачувати в цьому Кремль повинен здебільшого сам себе. Ніхто не знає цього краще, ніж глава російського МЗС. І без того непростий стан справ ускладнюють внутрішньополітичні настрої у Вашингтоні. У Конгресі сьогодні заправляють ті, хто вимагає нових санкцій щодо Росії. І тим самим вони відволікають від власних неприємностей - від президента в Білому домі, якому ніхто не довіряє вирішення питань зовнішньої політики, тим більше у всьому, що стосується Росії. Дональд Трамп, своєю чергою, може робити вигляд, що поступається республіканцям, погоджуючись на розширення санкцій. Нехай у таких сенаторів, як Джон Маккейн і Марко Рубіо, буде відчуття, нібито вони керують президентом США.
Санкції завдають США найменшої шкоди
З точки зору США, затягування санкційних "гайок" - це недорогий захід, адже вони зачіпають американську економіку найменшою мірою. Якщо хтось і страждає, то це деякі німецькі компанії. Американці нагадують полководця, який кличе союзників на битву, але свої війська залишає в казармах.
Таку політику неможливо продовжувати вічно. Німецький бізнес наполягає на припиненні санкцій. Федеральний уряд Німеччини ще кілька тижнів буде паралізований через коаліційні переговори щодо створення нового кабінету. Але потім знову повинні діяти принципи політики, а не непоступливості.
Уже поховані багатьма мінські угоди вказують шлях до миру в Україні. Росії слід дати стимули, які зроблять її більш готовою до компромісів. Загрози і нові санкції тільки погіршать становище. І внаслідок цього програють усі.
Коментар на сайті Deutsche Welle є особистою думкою автора, яка може не збігатися з думкою окремих журналістів і не є позицією DW загалом.