Гілларі Клінтон - однозначний переможець цього "супервівторка". Схоже, тепер її точно не спинити. Клінтон схилила на свій бік настільки багато представників виборців, що Берні Сандерс вже навряд чи зміг би скласти їй серйозну конкуренцію. Навіть попри те, що він виборов більшість у чотирьох респектабельних штатах.

Якщо на мить відсторонитися від усього цього передвиборного безумства, можна помітити щось непересічне, притаманне саме цьому моменту, таке, що увійде в історію - Гілларі Клінтон стане першою жінкою за всю історію Сполучених Штатів, яку висунуть як кандидатку в президенти.

Упродовж десятиліть вона беззастережно виборює крісло глави Білого дому. Жодному приниженню її не спинити: ані сексуальному скандалу довкола її чоловіка, ані політичним поразкам. На прикладі Клінтон можна побачити, що "впасти з коня" - це не найгірше. Найгірше - залишитися лежати на землі.

Республіканська партія у великому програші

Ця жінка просто випромінює дисципліну та волю. Було б несправедливо приписувати цю волю самій лише жадобі влади. З неабиякою послідовністю Клінтон бореться за своє бачення кращого та більш справедливого світу. Без її попередньої роботи ніколи б не було запровадженої Бараком Обамою реформи сфери охорони здоров'я, так званої Obama Care, що уможливила медичну страховку для всіх.

Необов'язково погоджуватися з її політичними концепціями та головними економічними засадами. Утім, нині настав той день, коли її внеску слід віддати належну пошану. Адже і цього 2016 року США - це більше, ніж лише Дональд Трамп.

Автоматично це приводить нас до тих, хто найбільше програв цього "супервівторка". Це - Республіканська партія. Як і очікувалось, Трамп здобув більш ніж непогані результати, вирвавши перемогу у семи з 12-ти штатів. Хоч і сенатор від Техасу Тед Круз завдяки очікуваній перемозі у своєму штаті та невеличкій несподіванці у вигляді лідерства з незначним відривом у штаті Оклахома зміг набрати певної політичної ваги. Але потрібно статись чомусь дуже незвичайному, щоб Круз спромігся дійсно вирвати лідерство у Трампа.

Марко Рубіо зазнав поразки. І навіть якщо багато поміркованих республіканців відчайдушно хапаються за надію, що сенатор з Флориди завдяки своїм нещодавнім нападам на Трампа ще зможе заробити кілька очок, але, схоже на те, що цю битву він програв.

І саме через це ситуація, в якій опинилися республіканці, що самі себе називають "Grand Old Party" (GOP), тобто "грандіозна стара партія" стає дедалі більш скрутнішою.

Обрати нового кандидата?

Чи дійсно слід обрати Дональда Трампа єдиним кандидатом від Республіканської партії під час наступного партійного з'їзду, коли делегати висуватимуть єдиного представника від партії на президентські вибори? Вже зараз імениті політики більш-менш відкрито задумуються над можливістю не надавати Трампу свою підтримку. Тобто їм просто знадобиться свій інший, власний кандидат.

Але яке ж тоді це буде розуміння демократії, якщо делегати з окремих штатів проігнорують вотум виборців?

При всьому розумінні скрутного становища партії: той, хто серйозно ставиться до виборів, має погоджуватись з результатом, навіть якщо останній не до вподоби.

Крім того, Дональд Трамп ще на початку кампанії заявив, що у крайньому разі він виступатиме як незалежний кандидат для того, аби й надалі брати участь у передвиборних перегонах. Тобто без партквитка, але з переконливим доказом, що він нікому не дозволить себе зупинити. У тому числі й партії, представником якої він став на виборах, і яка, цілком можливо, через таке рішення може опинитися у неабиякій кризі довіри. Дилема чистої води.