Нинішня українська влада не готова до розриву дипломатичних відносин з Москвою, інакше вона б зробила це вже давно й без дозволу Верховної Ради, вважає журналіст Сергій Руденко.
Реклама
Група позафракційних депутатів українського парламенту пропонує зобов'язати уряд Володимира Гройсмана розірвати дипломатичні відносини з Російською Федерацією. Ця норма з'явилася в законопроекті про реінтеграцію Донбасу, який Верховна Рада повинна розглянути у другому читанні. Але це, здавалося б, цілком логічне в умовах війни рішення офіційного Києва приречене на провал. Нинішня українська влада не готова до розірвання дипломатичних відносин з Москвою. Інакше вона зробила б це вже давно і не чекаючи рішення Верховної Ради.
Дипломатія померла
Крапка у дипломатичних відносинах між Україною та Росією була поставлена ще в лютому 2014 року. Тоді Москва чітко дала зрозуміти Києву: уся договірна база між двома країнами більше не діє. Кремль в односторонньому порядку порушив Договір про дружбу, партнерство та співпрацю від 1997 року, яким визначався принцип про непорушність кордонів української держави та її територіальної цілісності. Анексія Криму, неприкрита агресія на Донбасі, плани зі створення так званої "Новоросії", присутність російських військових в ОРДЛО (Окремих районів Донецької і Луганської областей. - Ред.) де-факто помножили на нуль цей документ.
В умовах, коли Росія веде війну проти України, апелювати до дипломатії - марно. "Гради" і "Буратіно" на сході української держави - ось відповідь Кремля на пропозицію Києва сісти за стіл переговорів. Навіть міжнародним посередникам не завжди вдається привести до тями російське керівництво. Було б по-іншому - ЄС і США не застосовували б проти Росії економічна та персональні санкції.
Сьогоднішня російська дипломатія щодо України - це шантаж, погрози, цинічне викривлення реальності, спроба нав'язати світові своє бачення ситуації у Криму та на Донбасі. Українському зовнішньополітичному відомству протистояти усьому цьому дуже важко. Так, у Росії вже давно немає посла України. Так, до Києва не літають офіційні російські делегації. Так, Верховна Рада збирається оголосити Російську Федерацію державою-агресором. Але все це не дає відповіді на питання: чи повинен офіційний Київ ставити хрест на дипломатичних відносинах з Москвою, якщо де-факто таких вже давно немає.
Війна дефініцій
Причина політичних дискусій у Києві про те, чи потрібні Україні не тільки дипломатичні відносини, але й візовий режим з Росією, полягає у визначенні самою українською владою того, що відбувається на сході країни. Четвертий рік там офіційно проводиться Антитерористична операція (АТО). Те, що серед цих самих терористів були й лишаються російські військові, відомо всім. Як і те, що ОРДЛО наповнені зброєю, виробленою в Росії. Але ось абревіатура АТО дає можливість Росії говорити, що "ихтамнет", і маніпулювати з приводу "молодих республік" "ДНР" та "ЛНР".
Звісно, українські політики у своїй риториці дуже часто використовують словосполучення "російсько-українська війна". Але ось документального статусу цієї самої війни немає. А оскільки офіційної війни немає, то це й не заважає дипломатичним відносинам двох країн. І не лише дипломатичним, а й економічним. Торговельний оборот між Україною та Росією за вісім місяців 2017 року зріс на 24,7 відсотка, у РФ продовжують працювати кілька сотень тисяч громадян України. Усі - як і до війни, лише з однією суттєвою відмінністю - українці тоді не гинули від російської зброї на Донбасі.
Що означав би розрив дипвідносин з Росією для українців (09.11.2017)
01:36
Чітке законодавче визначення того, що сьогодні відбувається в Донбасі, і ролі у війні Росії дасть українській владі відповідь на питання: чи потрібні дипломатичні відносини і візовий режим з РФ. Ніхто, крім Верховної Ради, уряду і президента України, цих питань не вирішить. За великим рахунком, це - внутрішнє питання самих українців - як тих, хто працює в Росії, так і тих, хто перебуває всередині країни. Президент Порошенко виступає проти розриву дипломатичних відносин з Росією. Тепер - слово за парламентом. Хоча треба сказати, що для ухвалення такого рішення досить було б одного розпорядження уряду.
Перший крок до візового режиму з Росією
З 1 січня 2018 року Україна запроваджує для іноземців біометричний контроль на кордоні. Росія тепер віднесена до країн "міграційного ризику", а її громадяни під час перетину українського кордону, крім відбитків пальців, будуть заповнювати й електронну анкету. Це - такий-сякий, але контроль за тими, хто сьогодні в'їжджає до України з Росії. В умовах, коли Київ не контролює на сході понад 400 кілометрів кордону з Російською Федерацією, цей крок - досить важливий для України.
Звісно, біометричний контроль навряд чи зупинить справжніх російських диверсантів, яких підозрюють у спробі розхитати внутрішню ситуацію в Україні. Але він може стати першим кроком до запровадження візового режиму з Росією. Чи збережуться при цьому дипломатичні відносини між двома країнами - поки не зрозуміло. Хоча візовий режим може бути запроваджений навіть і за відсутності таких відносин - усі консульські питання можуть вирішувати посольства третіх країн.
Зараз рішення про розрив дипвідносин України та Росії лежить виключно в політичній площині. Від нього можуть постраждати українці, які працюють у сусідній державі, які перебувають в ув'язненні в російських в'язницях і ведуть бізнес з РФ. У разі ухвалення рішення про припинення відносин з РФ хтось повинен буде взяти відповідальність за його наслідки. І вже точно цим "кимось" не будуть народні депутати, які ініціювали розгляд даного питання в Раді.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Українські політв'язні в Росії
У російському Ростові-на-Дону 23 липня почався судовий розгляд справи українця Павла Гриба, якого звинувачують у тероризмі. Про інших українців, які перебувають за ґратами у РФ, - у фотогалереї DW.
Фото: Facebook/Ігор Гриб
Павло Гриб
20-річний Павло Гриб зник у серпні 2017 року у білоруському Гомелі, куди він попрямував на зустріч із дівчиною, з якою спілкувався в соцмережах. Згодом стало відомо, що хлопець опинився у слідчому ізоляторі Краснодара у РФ. Його звинувачують у тероризмі. Тоді ж його адвокатеса заявила, що Павла викрали співробітники ФСБ.
Фото: Facebook/Ігор Гриб
Олег Сенцов
Українського кінорежисера затримали у Сімферополі навесні 2014 року й звинуватили в створенні терористичної організації і підготовці терактів у Криму. Північно-Кавказький військовий суд у Ростові засудив його до 20 років колонії суворого режиму. Вину не визнає та заявляє, що піддавався тортурам. 14 травня 2018 року оголосив голодування з вимогою відпустити всіх українців, яких утримують в РФ.
Фото: A. Naumlyuk
Олександр Кольченко
27-річний кримчанин теж є фігурантом "справи Сенцова". Його затримали в травні 2014 року в Сімферополі й закинули йому участь у терористичній організації та підготовку терактів у Криму. Північно-Кавказький військовий суд у Ростові засудив його до 10 років позбавлення волі. Свою вину, як і Олег Сенцов, він не визнав. Ув'язнення Олександр Кольченко відбуває у Челябінській області.
Фото: A. Naumlyuk
Олексій Чирній
Історичний реконструктор з Криму Олексій Чирній є четвертим фігурантом у справі "кримських терористів". Його затримали в травні 2014 року в Сімферополі. Він єдиний, хто визнав свою провину в цій справі і дав свідчення проти Сенцова. Військовий суд у Ростові засудив його до 7 років позбавлення волі. За даними адвокатів, з липня 2017 року відбуває покарання у колонії у Ростовській області.
Фото: A. Naumlyuk
Сергій Литвинов
34-річного жителя Луганської області, учасника АТО Сергія Литвинова затримали влітку 2014-го у Ростові. Його звинувачували в розстрілі "30 невстановлених чоловіків" і зґвалтуванні й убивстві 8 жінок з мотивів політичної ненависті. Потім його справу перекваліфікували і суд у Ростовський області засудив його до 8,5 року колонії за розбій. Відбуває покарання у колонії суворого режиму під Магаданом.
Фото: A. Naumlyuk
Микола Карпюк
53-річний Микола Карпюк - житель Рівненської області, якого затримали в березні 2014-го за невідомих обставин. Його звинуватили в участі в бойових діях проти російських військових у Чечні в 1994-1995 роках. Карпюк заявляв, що до нього застосовували тортури. У травні 2016-го засуджений до 22,5 року ув'язнення, відбуває покарання у в'язниці для особливо небезпечних злочинців "Владимирський централ".
Фото: A. Naumlyuk
Станіслав Клих
Клиха затримали в серпні 2014 року у Росії за тими ж звинуваченнями, що й Карпюка: участь у бойових діях у Чечні та вбивство російських військових. За словами адвокатів, під час процесу до нього застосовували тортури і психотропні речовини. Засуджений у 2016-му до 20 років суворого режиму. З колонії його час від часу переводять до тюремної психлікарні.
Фото: A. Naumlyuk
Володимир Балух
4 серпня 2017 року підконтрольний РФ суд в анексованому Криму засудив до 3,7 року позбавлення волі українця Балуха, відомого вивішенням у с. Серебрянка українського прапора та таблички "вулиця Героїв Небесної Сотні". Звинуватили його у начебто незаконному придбанні та зберіганні боєприпасів і вибухівки. У липні 2018-го засуджений також за дезорганізацію роботи ізолятора загалом до 5 років колонії.
Фото: Crimean Human Rights Group
Роман Сущенко
Кореспондента української інформагенції "Укрінформ" Романа Сущенка затримали в Москві 30 вересня 2016 року під час поїздки до брата, який проживає у Москві. 4 червня 2018 року Сущенка засудили до 12 років колонії суворого режиму за шпигунство. Процес проходив у закритому режимі. Міжнародні журналістські організації закликають звільнити Сущенка.
Фото: picture-alliance/dpa/Tass
Олександр Костенко
Після анексії Криму колишнього українського міліціонера з Сімферополя Олександра Костенка звинуватили у спричиненні шкоди "беркутівцю" під час масових протестів у Києві у лютому 2014 року. Контрольований Росією суд у Сімферополі засудив його до понад 4 років позбавлення волі, після апеляцій строк знижений до 3 років 11 місяців. Відбуває покарання у колонії Кірово-Чепецька.
Фото: Imago/Alexei Pavlishak/TASS
Геннадій Афанасьєв
Затриманий у Сімферополі в травні 2014-го. Військовий суд у Ростові засудив 26-річного кримського активіста до 7 років тюрми за звинуваченням в участі у "терористичному угрупованні Олега Сенцова". Свою провину він визнав, але пізніше заявив, що свідчення дав під тортурами. 14 червня 2016 року Путін помилував Афанасьєва, і його передали Україні. Він подав позов до ЄСПЛ на російське правосуддя.
Фото: A. Naumlyuk
Юрій Солошенко
75-річного пенсіонера з Полтави затримали влітку 2014-го в Москві. Його звинуватили в шпигунстві. Московський міський суд засудив його до 6 років колонії суворого режиму. Справа Солошенка, який не визнавав вину, розглядалася в режимі секретності. Після майже двох років ув'язнення його помилувано указом Путіна. Солошенко повернувся до України. Помер у квітні 2018 року.
Фото: A. Naumlyuk
Надія Савченко
У травні 2014-го льотчиця потрапила в полон на Луганщині, вивезена до Росії, де була засуджена до 22 років в'язниці за вбивство російських журналістів за попередньою змовою та в замаху на вбивство й незаконний перетин кордону РФ. У 2016-му після помилування Путіним Савченко передали Україні. Наразі вона - депутатка Ради, однак заарештована у березні 2018-го за звинуваченням у підготовці теракту.
Фото: A. Naumlyuk
Ільмі Умеров
У квітні 2016 року заступника голови Меджлісу затримали співробітники ФСБ в Бахчисараї. 27 вересня 2017 року суд в анексованому Криму засудив Умерова до двох років ув'язнення за "заклики до порушення територіальної цілісності РФ". Умеров вважає кримінальне провадження проти себе політично мотивованим. Місяцем пізніше Росія передала Ільмі Умерова Туреччині, звідки він повернувся в Україну.
Фото: Getty Images/M.Vetrov
Ахтем Чийгоз
11 вересня 2017 російський суд в анексованому Росією Криму засудив Ахтема Чийгоза до 8 років колонії суворого режиму за звинуваченнями в організації масових заворушень поблизу будівлі Верховної Ради Криму в Сімферополі у лютому 2014 року. Наприкінці жовтня Москва передала його разом із Умеровим Анкарі, звідки вони повернулися до Києва.
Фото: picture-alliance/AA/E.Aydin
15 фото1 | 15
Візи для росіян: міркування безпеки чи популізм? (23.05.2015)