Румунський прем'єр-міністр Віктор Понта більше не може залишатися на посаді. Про це кажуть не лише президент Клаус Йоганніс та ліберальна опозиція PNL. Навіть політики з урядового табору погоджуються з цим більшою чи меншою мірою. Вартим уваги є те, що навіть серед соціал-демократів дедалі більше людей намагаються дистанціюватись від Понти, на якого ще нещодавно вони покладали великі надії. Однак, коли йдеться про голосування у парламенті, перемагає партійна дисципліна. Зрештою, йдеться про збереження влади.

Кінець колишньої партійної надії

Проте від надій Соціал-демократичної партії (PSD) залишилася лише купа уламків - їхній прем'єр-міністр має постати перед судом через корупцію та шахрайство. Румунія є єдиною країною у Європейському Союзі, де проти чинного глави уряду відбувається судовий процес. Усі вимоги піти у відставку - у тому числі й з вуст президента - Понта досі ігнорував.

Іміджеві втрати для власної країни, здається, його не турбують, незважаючи на те, що список його гріхів є досить значним. Але ні доведений плагіат у його кандидатській дисертації, ні численні порушення принципів справедливості та правової держави, ні останні звинувачення прокуратури не змогли його змусити зробити крок, який, з моральної точки зору, вже давно здається актуальним.

Таким чином гра довкола скомпрометованого прем'єр-міністра перейшла в наступний раунд. І його дату вже визначено - 11 жовтня PSD обиратиме нового голову партії. Через тиждень на позачерговому з'їзді партії має бути підготовлено ґрунт для перезавантаження. Здається, що все вже вирішено - соціал-демократи, а також їх менші партнери по коаліції не хочуть відставки Понти, аби не віддавати ліберальній опозиції владне кермо. Натомість PSD хоче представити після з'їзду нового прем'єр-міністра, якого потім призначить президент та підтримає урядова більшість у парламенті.

PSD варто було б порадити не викидати з поля зору одну суттєву річ у цій політичній грі. Якщо вони продовжуватимуть регулярні напади на президента з ліберально-консервативного табору, вони лише посилять блокаду, у якій країна знаходиться вже більше трьох років. Боротьба на смерть між Понтою та колишнім президентом Траяном Басеску показала Румунію як ненадійного партнера на європейській політичній сцені. Це необхідно швидко змінити.

Опозиція та президент також мусять зробити висновки

Провалений вотум недовіри засвідчив також іншу річ - ліберальна опозиція й надалі не в змозі провести у парламенті заміну уряду. PNL має запитати себе, з ким та, передусім, з яким контентом вона прагне політичного перезавантаження. Деякі з лідерів партії до початку минулого року були палкими захисниками Понти та тодішнього соціал-ліберального альянсу. Можна припустити, що опортуністичні функціонери в обох партіях навіть після розриву цього союзу переслідували спільні інтереси, які знаходяться за межами політики.

На політичному ландшафті Румунії має нарешті статися прорив. І цей прорив може бути започаткований лише президентом. Виборці очікують від Клауса Йоганніса, що тепер він втілюватиме в життя своє бачення політики, влаштованої по-іншому. Ймовірно, пологи будуть важкими, але після дев'яти місяців президента на посаді час для них безумовно прийшов.