Після рішення уряду в Мадриді позбавити повноважень регіональний уряд Каталонії розвиток подій виглядає непередбачуваним. Будь-який крок однієї зі сторін може небезпечно змінити ситуацію, вважає Барбара Везель.
Реклама
Сотні тисяч людей вийшли на вулиці Барселони після оголошення рішення Маріано РахояФото: Reuters/R. Marchante
Декілька сотень тисяч людей вийшли на вулиці Барселони минулими вихідними у відповідь на черговий хід Маріано Рахоя в цьому політичному покері. Іспанський прем'єр тимчасово припинив дію автономії Каталонії та повноваження його уряду. З огляду на лавірування каталонського президента Карлеса Пучдемона він просто не міг діяти інакше. Попри всі політичні дурниці, яких Рахой та його уряд припустилися перед початком цього конфлікту, зрозуміло одне: жодна держава не може дозволити так водити себе за ніс.
Жага революційного захоплення
Частина населення Каталонії відчула на сьогодні смак революційних почуттів. Розмахування прапорами, бунтівні пісні та повстанські гасла створюють почуття спільноти та підвищеного настрою. Панує свого роду настрій вечірки з нагоди незалежності, який об'єднує молодь та старших людей, міщанські подружжя та студентських бунтівників.
Речник уряду в Барселоні вже встиг наголосити на тому, що рішення зараз потрібно приймати спираючись на розум та серце, а не на інтуїцію. Це застереження трохи запізніле, адже Карлес Пучдемон та його прибічники протягом останніх двох років поставили все на те, щоб роздмухати багаття та зарядити питання відокремлення від Іспанії емоціями.
Кореспондентка DW в Брюсселі Барбара Везель
Паралелі з Brexit
Існують паралелі ситуації в Каталонії з Brexit. Адже захоплення ідеєю каталонської незалежності підживлюється в частині суспільства саме завдяки масивній дезінформаційній кампанії. Її прихильники мають ілюзії щодо політичного майбутнього "Республіки Каталонія" та її економічних можливостей, які просто шокують. Багато хто взагалі віддає перевагу тому, аби просто не думати про це. Адже це лише б зіпсувало настрій.
Багато хто з "індепендіста" (прихильників незалежності регіону – Ред.) й досі вірять у те, що залишаться членом ЄС, життя триватиме, як і раніше, каталонський експорт битиме всі рекорди, а Європа їм якось допоможе. Якщо хтось пояснює, що все буде точно навпаки, йому закидають, що він лише все псує. Так само як і прибічники Brexit ще сьогодні змішують з брудом всіх, хто застерігає від наслідків виходу Великобританії з Євросоюзу.
Хтось переконав каталонців у правдивості цієї фейкової інформації, за яку вони міцно тримаються. За сліпе захоплення та відвертання уваги від реальності відповідальні різноманітні рухи за незалежність Каталонії. Але і Карлес Пучдемон зробив у ситуацію свій внесок. Він дозволив використати себе людям, над якими він не має контролю. А ще є регіональний телеканал TV3, який став рупором пропаганди на користь незалежності.
Політичне мінне поле
Цей тиждень зажене усіх акторів цієї затяжної драми на політичне мінне поле, через що обом сторонам буде важко уникати неконтрольованих "вибухів". Адже якщо в п'ятницю буде припинено дію статусу автономії для Каталонії, ситуація може стати критичною.
Маріано Рахой має завести в гру знавців регіону, політиків, які знайдуть компромісний шлях між правовою необхідністю та провокацією, якої можна уникнути. Управляти напівавтономним регіоном зі столиці буде важко, якщо хочеш стримати каталонців від протесту. Ця порохова діжка може швидко зайнятися.
Утім, Карлес Пучдемон та його люди мусять продемонструвати, чи вони самі здатні приймати рішення за допомогою голови, а не інших частин тіла. Найкраще з його боку було б після втрати ним повноважень поступитися місцем менш радикальному лідеру, здатному до перемовин із Мадридом. Та не виключено, що йому байдуже, чи не розділить він свій регіон, щоб увійти в історію як націоналістичний мученик.
Найближчі дні покажуть, куди рухається Каталонія. Багато що вказує на виснажливу боротьбу, затяжну кризу, яка стане випробуванням для іспанської демократії та на роки вперед буде тягарем для економіки країни. Для Каталонії ж політична та економічна ціна мрії про незалежність щомісяця ставатиме дедалі вищою.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.
Чи може вірус сепаратизму розхитати ЄС? (20.10.2017)
02:36
This browser does not support the video element.
Історія руху за незалежність Каталонії
Прагнення багатьох каталонців отримати незалежність має глибоке історичне коріння. Цей регіон пережив за свою історію багато періодів посилення автономії, на зміну яким приходили обмеження свобод та репресії.
Фото: Reuters/A.Gea
Багата стародавня історія
Каталонію досить рано стали заселяти фінікійці, етруски, а згодом і греки. Перші грецькі колонії - це насамперед Росас та Ампуріас (на фото). Грецька назва останнього - Емпоріон. За ними прийшли римляни, що розбудували поселення та інфраструктуру. Каталонія залишалася в складі Римської імперії до завоювання цього регіону вестготами у 507-му році нашої ери.
Фото: Caos30
Графства та королівство
711 року Каталонію завоювали араби. Їхнє просування вглиб Європи зупинили франки у битві при Турі, відомій як битва при Пуатьє, в 732 році. Вже 759 року північні райони Каталонії знову стали християнськими. 1137 року каталонські графства утворили Арагонське королівство. У ХІІІ та в першій половині ХІV століття воно тримало під контролем Західне Середземномор'я та захопило Майорку й Валенсію.
Фото: picture-alliance/Prisma Archiv
Автономія аж до Війни за іспанську спадщину
Ще в ХІІІ столітті з'явилися інституції каталонського самоврядування - так званий Женералітат Каталонії. Навіть після об'єднання Арагонського королівства з Королівством Кастилія 1476 року Арагон міг втримати свої автономні інституції аж до Війни за іспанську спадщину, що тривала з 1701 по 1714 рік. Винятком був тільки час, на який припало Сегадорське повстання 1640-1659 року.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Роковини поразки
Після захоплення Барселони 11 вересня 1714 року королем Філіпом V, який походив з династії Бурбонів, було розпущено всі каталонські інституції та покладено край самоврядуванню регіону. Щороку 11 вересня каталонці згадують втрату своїх прав на автономію. На фото - хода 11 вересня 2015 року в Барселоні.
Фото: Getty Images/AFP/L. Gene
Ідеї федерації під час першої іспанської республіки
Після того як 10 лютого 1873 року король Амадей І відмовився від престолу, було проголошено першу іспанську республіку, котра не проіснувала й року. Прихильники республіки розкололися на тих, хто виступав за централізовану республіку та прибічників федеративного устрою. Серед тих, хто обстоював ідею федерації був і Франсиско Пі-і-Маргаль. Він був також одним з п'яти президентів республіки.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Невдала спроба у ХІХ столітті
Спроба Каталонії створити власне державне утворення в межах іспанської республіки ще більше посилила суперечки між республіканцями. 1874 року влада знову повертається до монархів з династії Бурбонів. Тоді на престол сів король Альфонс ХІІ.
Фото: picture-alliance/Quagga Illustrations
Каталонські республіканці
З 1923 по 1930 роки генерал Мігель Прімо де Рівера створив диктатуру, що опиралася на підтримку короля Альфонса ХІІІ, армію та клерикальні кола. Тоді центром опозиції та спротиву стала Каталонія. Політичний діяч Франсеск Масія (на зображенні) виборював після завершення диктатури права на широку автономію для Каталонії.
Перемога Франко та кінець усім правам і свободам
Під час другої іспанської республіки каталонські депутати розробляли статут автономії для регіону, котрий 1923 року ухвалив парламент Іспанії. Франсеска Масію після виборів до парламенту Каталонії було обрано керівником уряду - Женералітату Каталонії. Але перемога генерала Франко в громадянській війні 1936-1939 поклала край другій іспанській республіці та її здобуткам.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Втрата всіх свобод
Режим Франко, що правив з 1939 по 1975 рік, означав для Каталонії демонтаж всіх демократичних свобод. На цей час припали заборона та ліквідація всіх політичних партій, скасування статуту автономії та утиски каталонської мови й культури.
Фото: picture alliance/AP Photo
Відновлення автономії з новим статутом
1977 року на перших вільних виборах, що відбулися після завершення диктатури Франко, було знову тимчасово обрано Женералітат Каталонії. Згідно з демократичною конституцією Іспанії 1978 року, Каталонія отримала 1979 року новий статут автономії.
Жорді Пужоль - багато років незмінний глава уряду Каталонії
Перший після завершення диктатури Франко статут автономії визнавав самостійність Каталонії, а каталонську мову як окрему мову. Порівняно зі статутом 1932 року, було дещо розширено права каталонців в освіті та культурі, але обмежено в таких сферах як юстиція, фінанси та охорона громадського порядку. Жорді Пужоль очолював уряд Каталонії з 1980 по 2013 роки.
Фото: Jose Gayarre
Зростання самосвідомості
Останніми роками прагнення каталонців отримати незалежність знову посилилися. 2006 року Каталонія отримала новий статут автономії, що передбачав розширення повноважень. Утім, після оскарження, котре подала консервативна "Народна партія", Верховний суд Іспанії скасував цей статут.
Фото: Reuters/A.Gea
Перша спроба референдуму
Референдум щодо незалежності Каталонії планувалося провести ще 9 листопада 2014 року. Першим запитанням у бюлетені було: "Чи хочете Ви, щоб Каталонія стала державою?" У разі згоди, слід було відповісти й на друге запитання: "Чи хочете Ви, щоб ця держава отримала незалежність?" Але Конституційний суд Іспанії визнав референдум нелегітимним.
Фото: Reuters/G. Nacarino
Двобій титанів
З січня 2016 року уряд Каталонії очолює Карлес Пучдемон. Від курсу на сепаратизм, котрий провадив його попередник Артур Мас, Пучдемон не відступав. Саме урядом під його керівництвом було призначено референдум про незалежність 1 жовтня 2017 року. Уряд у Мадриді на чолі з Маріано Рахоєм із застосуванням поліції всіляко протистояв проведенню голосування, яке називає неконституційним "інсценуванням".
