Зґвалтування та вбивство 9-річної дівчинки в селі Лощинівка Одеської області спровокувало хвилю насильства серед місцевих жителів. Вони пішли громити помешкання ромів на околиці села - підозрюваним в цьому звірячому злочині виявився циган. Те, що відбулось - звичайно, дикість і варварство. Однак у вбивць немає національності, за їхні діяння не відповідає весь народ. І це завжди повинно пам'ятати багатонаціональне українське суспільство.

Удар по ромам - удар по собі

Як згодом з'ясувалось, роми в Лощинівці і раніше погано уживалися з іншими жителями села. Останні скаржились, що цигани займалися крадіжками і торгували наркотиками. Але раніше влада цього не помічала, їй було не до цього. Мовляв, сусіди - що тут вдієш, у кого не буває конфліктів. І це, мабуть, найголовніша помилка тих, хто повинен був попередити етнічний конфлікт - поліції та місцевої влади. Вони не змогли попередити погроми.

У такому складному регіоні, як Одеська область, де проживає 133 етноси, удар по ромам - удар по самим собі. Адже вбивцею дівчинки міг виявитись, наприклад, гагауз, єврей чи грек. І що в такому випадку мали б робити жителі Лощинівки? Палити будинки представників цих народів? Виселяти їх за межі міст і сіл? Влаштовувати самосуд над вбивцями, яких слідство поки такими не визнало? Всі ці питання - аж ніяк не пустопорожні, оскільки історія з ромами може спровокувати інші етнічні конфлікти в Україні та повернути в ужиток давно забуте всіма слово "погроми".

Реформи до глибинки не дісталися

Ситуація в Лощинівці вчергове продемонструвала, що українці не довіряють владі. Точніше - вони не розглядають владу як арбітра в конфліктних ситуаціях. Буквально кілька днів тому в Кривому Озері Миколаївської області натовп людей прийшов громити поліцейський відділок. Причиною тому стало вбивство поліцейськими місцевого жителя. Люди виступили проти правоохоронців, бо не вірили в справедливість і в силу влади. Щось подібне відбувалося і перед Євромайданом, коли в маленькій Врадіївці на Миколаївщині спалахнув бунт проти міліції, яка намагалася прикрити своїх співробітників, які зґвалтували і ледь не позбавили життя молоду жінку.

Місцева влада продовжує жити по-старому. Незважаючи на оголошені в країні реформи, і, перш за все, реформу міліції, в глибинці нічого не змінилося. Влада живе своїм життям, люди - своїм. А коли відбувається щось надзвичайне, замість влади виступають народні месники, які готові палити, громити, карати кривдника на свій розсуд.

Сила розлюченого натовпу - слабкість нинішньої влади, яка повинна не тільки її стримувати, але і попереджувати появу таких ситуацій.

Кому потрібні погроми в Україні?

Росія давно намагається "розгойдати" Одеську область. Спочатку були спроби заходження туди "русского мира", потім - створення "Одеської народної республіки". Однак всі спроби Кремля були провалені. Одесити бачили, чим подібні проекти завершилися на Донбасі. В регіоні ніхто не хоче війни. І ніхто її не допустить. Але для Москви внутрішній фронт в Україні - не менш важливий, ніж зовнішній. І етнічні конфлікти можуть перетворитися на частину гібридної війни, яку Росія веде проти України.

Трагедію в Лощинівці вже розкручують російські ЗМІ. У Москві звикли зображати Україну країною, в якій ненавидять інородців, а на сніданок і вечерю їдять немовлят. Епізод з погромом ромів добре вписується в цю картину. А при вмілому розкручуванні цей епізод може спровокувати повторення.

У цих умовах завдання української влади - зупиняти розпалювання міжнаціональних конфліктів. Тільки жорстка реакція поліції, прокуратури та судів зможе запобігти подальшій ескалації. Вбивця і ґвалтівник повинен отримати заслужений термін, а погромники - відповісти за вчинений злочин. Іншого вирішення конфліктів в нинішній ситуації просто немає.