Здавалося, серед ліворадикальних ідеологів грецького уряду незадовго до завершення зворотного відліку проглядалося щось подібне до відчуття реальності. Після того як прем’єр-міністр Алексіс Ципрас довів свою країну майже до дефолту, коли економіка знову скорочується, люди знімають гроші з рахунків, банки нестабільні, а туристи утримуються від бронювань поїздок, гравці в Афінах вирішили все-таки висунути ще одну пропозицію, стосовно якої можливо вести переговори. Можна було би вигукнути: нарешті!

У такому драматизмі потреби взагалі-то не було. Рішення, яке зараз вимальовується, грецький уряд міг би спокійно погодити ще в квітні. Через свою невимовну тактику ведення переговорів він втратив майже будь-яку довіру європейських партнерів, Міжнародного валютного фонду, Європейського центробанку та закордонних інвесторів. І це при тому, що довіра - це єдиний ресурс, який взагалі може мати така бідна на корисні копалини країна.

Потроху це стає смішним

Через надто пізно надані пропозиції на переговори грецький уряд протринькав цей понеділок, який мав стати днем досягнення згоди. Міністри фінансів Єврозони знову пішли ні з чим, оскільки не були готові документи, на основі яких можна було би ухвалювати рішення. Екстрений саміт глав держав та урядів ЄС, який мав би стати майданчиком для драматичного прориву, "всох" внаслідок непрофесійної режисури до "дорадчого саміту". Це новий термін, який канцлерка ФРН Анґела Меркель наче чарівниця дістала з капелюха, щоби пом’якшити враження від болісного саміту. Якби ситуація навколо Греції та Єврозони не була настільки трагічною, з цього можна було би посміятися.

Анґела Меркель, яка нині найдовше перебуває на посаді голови уряду серед держав Європи, не цілком відповідала своїй славі кризового менеджера. На багато питань у неї не було відповіді, вона виглядала безпорадною. Алексіс Ципрас знову змусив європейських партнерів очікувати та виставив їх на посміховисько. Він знає напевно, що вони врешті-решт не допустять банкрутства Греції, оскільки наслідки такого розвитку для проекту єдності під назвою "євро" неможливо передбачити. Отже, ще один раунд переговорів, ще один саміт у четвер.

Тим часом наближається момент істини - загрозливий вихід країни з Єврозони після 30 червня. Здається, що грецький уряд як мінімум усвідомлює, що продовження чинної програми є необхідним, щоб технічно уможливити хоча б ще одну виплату. Це передбачає, що упродовж найближчих 48 годин вдасться досягнути згоди. Образно кажучи, Алексіс Ципрас отримав від інших 18 голів урядів країн Єврозони добрячого копняка під зад. Тепер він має взяти на себе відповідальність і не може більше вимагати грошей, попередила греків президентка Литви Даля Грибаускайте. Чи матиме вплив цей прочухан? Чи зможе Ципрас імовірні поступки проштовхнути всередині країни? Ніхто не може сказати цього з упевненістю.

Це стає вже нестерпним

Ясно одне: грецька трагедія ще далека від свого завершення. Якщо вдасться досягти єдності щодо другої програми допомоги, через своє скрутне фінансове становище Греція зможе протриматися на плаву лише кілька тижнів. І тоді настане черга справді важких переговорів про реалістичне розв’язання проблеми боргів. Адже тоді йтиметься про імовірно необхідне списання боргів, відстрочення та докорінні реформи державних структур в Греції. Тож важкий фінал ще попереду.