Нарешті! Сталося. Після багатьох місяців зволікань та нерішучості Європейський Союз таки ухвалив економічні санкції, які потенційно можуть подіяти. Дійти спільної позиції було дуже непросто, адже кожна із 28 країн-членів має зважати, цілком природно, на власні економічні інтереси.

І все ж домовитися вдалося. Це вже само по собі є позитивною новиною. Якби ЄС не почав діяти, довіру до європейських країн було б остаточно втрачено. Після всіх попереджень та погроз на адресу Москви настав час для рішучих кроків.

Російський президент грає у ризиковану гру. Він, незважаючи на трагічну смерть майже 300 абсолютно непричетних пасажирів літака у Східній Україні, так і не дав відбій ним же самим розбещеній солдатні. Євросоюз вже просто не мав іншого виходу. Він надто довго зволікав. Змирився із захопленням Криму. Спостерігав без втручання за тим, як збройне протистояння у Східній Україні переростає у гібридну війни. Терпів приниження з боку Москви. Він зробив Володимиру Путіну безліч дипломатичних пропозицій. І лише коли було збито пасажирський літак, терпець увірвався.

Ніхто не може достеменно передбачити, чи матимуть економічні санкції бажаний ефект і чи змінять вони позицію російського президента. У будь-якому разі, доки це станеться, пройде ще дуже багато часу. Російська економіка постраждає, а, можливо, й скотиться у рецесію. Але Путін, судячи з усього, протримається довше, ніж це б хотілося Заходу. Він має на своєму боці підтримку населення.

Чи залишаться вірними йому олігархи, коли відчують, як почнуть танути їхні статки? На жаль, ЄС не попередив своїх громадян про те, що санкції будуть коштувати і їм дечого. У найгіршому разі Путін, загнаний у кут, згорне поставки російських енергоносіїв до Євросоюзу.

Дивним чином голови держав та урядів делегували ухвалення санкцій своїм мовчазним послам у Брюсселі. Жодних офіційних пояснень перед камерами, нічого. З усіх можливих приводів ЄС влаштовує надзвичайні саміти, а от для цього жорсткого політичного випаду проти Москви – збирати керівників держав не став. Це піар-катастрофа. Гіршу презентацію європейської політики в суспільній думці важко собі уявити.

Європейці з американцями знову стали діяти синхронно в питанні санкцій. Курс ЄС став жорсткішим, наблизившись до курсу США. Це правильно, адже вразити Путіна можна хіба що згуртованістю. Однак у нього існують альтернативи. Він не настільки ізольований, як цього б, напевно, бажалося європейцям. Китай та інші нові індустріальні країни на кшталт Бразилії, Індії та Південної Африки навпаки набиваються в друзі до нового авторитарного правителя в Кремлі.

Це можна було спостерігати буквально нещодавно, під час саміту в Бразилії країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка). У довгостроковій перспективі Росія зможе позбутися залежності від постачання енергії до Європи та почати закуповувати обладнання в Китаї.

Перший крок у напрямку спіралі санкцій ЄС зробив. Його було не уникнути. Тепер Європа має невідкладно вплинути на треті країни, аби Росія не обійшла санкції завдяки банкам в Азії або Латинській Америці.

Метою ЄС повинно залишитися три ключові речі. Позбавити Росію імперських замашок. Відновити мир в Україні. Зберегти мир у Європі. Вдаючись до санкцій, Європейський Союз бере до рук свою найсильнішу зброю. У Росії залишається вибір: ще більше загострити ескалацію чи піти назустріч.