Надія Савченко здійснила свою давню мрію: у Мінську вона зустрілася з лідерами самопроголошених "ДНР" і "ЛНР" Олександром Захарченком та Ігорем Плотницьким. З ними, як стверджує колишня полонянка Кремля, вона обговорювала можливість обміну полоненими та посилення мінського формату. Щоправда, хто уповноважив її на таку зустріч, Савченко не відповіла. Як і на запитання про те, чому організацією цих переговорів займалася російська сторона. За умов війни на Донбасі така "самодіяльність" народного депутата України виглядає, як мінімум, дивно.
Авантюристка чи "консерва"?
Поведінка Савченко після звільнення з російської в'язниці не дає однозначної відповіді на просте запитання: вона - авантюристка чи "консерва" ФСБ ("законсервований агент")? За півроку після повернення в Україну вона дивовижним чином зуміла втратити народну довіру. Реверанси убік лідерів "ДНР" і "ЛНР", заяви про всепрощення, спроби налагодити діалог з бойовиками викликали і продовжують викликати подив в українців.
Хтось стверджує, що у Савченко такий характер. Мовляв, вона звикла поводитися так, як вважає за потрібне, - на грані фолу. Так було під час її перебування в Іраку у складі миротворчих сил, так було на Євромайдані, так було і на сході України. А дехто переконаний, що Надія - "консерва" ФСБ і все, що з нею відбувалося в Росії, а головне - те, що відбувається зараз в Україні, - є ніщо інше, як уміле використання російськими спецслужбами Савченко для досягнення своїх цілей.
Швидше за все, ми є свідками того, як норовливий характер Надії Москва вправно намагається використовувати у своїх цілях. Чи розуміє це Савченко? Поза будь-якими сумнівами. Просто вона впевнена, що зможе втримати ситуацію під контролем і одержати те, що вона хоче. Схоже, вона свято вірить у те, що лише в її силах завершити війну на Донбасі. Про ціну питання поки що не йдеться.
Гра на Путіна
За останні два місяці Савченко двічі відверто підігравала господареві Кремля. Перший раз, коли вона прилетіла в Москву на суд над українцями Миколою Карпюком і Станіславом Клихом. Другий, - сівши за стіл переговорів з Ігорем Плотницьким та Олександром Захарченком у Мінську. У першому випадку оточення Путіна поважно відповідало: Савченко - вільна людина, може спокійно пересуватися в Російській Федерації. Мовляв, не такий уже й страшний Путін, як його малюють. У другому, - Кремлю вдалося організувати переговори народного депутата з тими, кого в Україні називають терористами.
Сама Надія Савченко пояснює свою поведінку бажанням звільнити з полону українських заручників і припинити війну на Донбасі. Ніхто не сумнівається в її щирості. Але Надія поставила перед собою майже неможливе для виконання завдання: зробити те, що досі не вдавалося міжнародній громадськості, - змусити Росію піти зі сходу України. Ви можете собі уявити: ні "нормандська четвірка", ні мінський формат і угоди, ні тиск Заходу не змогли "поламати" Путіна, а Савченко - зможе? Успіх Надії сьогодні залежить зовсім не від Захарченка з Плотницьким, а від їхнього куратора - Володимира Путіна. Лише він здатен вирішити питання обміну полоненими, припинення вогню та відновлення українсько-російського кордону на Донбасі. Для російського президента переговори Савченко з лідерами "ЛНР" і "ДНР" - спроба продемонструвати, що конфлікт в Луганській і Донецькій областях - внутрішній. Ось є українська сторона - Савченко, а ось є "ополченці" Плотницький і Захарченко. І нібито вони домовляються між собою про майбутнє Донбасу. Чим не картинка для Заходу, котрий звинувачує Росію в агресії проти України?
Соло для Надії?
Зустріч Надії Савченко з Ігорем Плотницьким та Олександром Захарченком викликала негативну реакцію у Києві. СБУ викликало народного депутата на допит як свідка. В адміністрації президента Порошенка з подивом знизують плечима. А колеги Савченко по фракції у Верховній Раді заявили про неприпустимість проведення переговорів із терористами, до яких зараховують Захарченка та Плотницького. До того ж, у партії Юлії Тимошенко не дуже задоволені тим, що Савченко збирається створювати свій політичний проект, і обіцяють обговорити це питання найближчим часом.
Очевидно, що Савченко стає дедалі тісніше і у фракції "Батьківщини" і у спілкуванні з Петром Порошенком. Вона заявила, що збирається просувати свій політичний проект. Точніше - партію, що нині існує, "Народний Рух України", котрий, вочевидь, незабаром буде асоціюватися з нею, з переможницею, якій вдалося звільнити українських заручників на Донбасі.
Політичне майбутнє Надії Савченко нині залежить не стільки від Путіна, Захарченка та Плотницького, скільки від Юлії Тимошенко. Залишить вона льотчицю в "Батьківщині" чи ні? У разі виключення з фракції Савченко може позбутися депутатського мандату. З одного боку, Тимошенко ризикує одержати порцію негативу від виборців, адже льотчиця була першим номером у списку "Батьківщини". З іншого боку - Юлія Володимирівна, котра досі мріє про президентство, ризикує своїм майбутнім, залишаючи біля себе непередбачувану Надію Савченко. Що вибере Тимошенко, поки що сказати складно. Але очевидно одне: Савченко у політиці буде йти своїм шляхом.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор тижневої колонки на DW.