1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Спаринг-партнери для Петра Порошенка

Український журналіст Сергій Руденко
Сергій Руденко
30 січня 2017 р.

За два роки до виборів глави української держави вимальовується список претендентів, готових поборотися з Порошенком за президентство. Сергій Руденко про шанси можливих кандидатів.

Фото: picture-alliance/dpa

Несподівана зацікавленість, яку російські ЗМІ у січні виявили до зятя колишнього українського президента Леоніда Кучми, підприємця Віктора Пінчука, викликала неоднозначну реакцію в Україні. Серед однієї з найпоширеніших версій: Москва вирішила підтримати Пінчука на наступних виборах глави української держави. І хоч прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков вже спростував припущення про те, що Пінчук - прокремлівський кандидат, вся ця історія - привід проаналізувати шанси тих людей, які дійсно можуть скласти конкуренцію Порошенку на виборах 2019 року.

Кремлівський джокер

Поява Пінчука у списку можливих претендентів на вищий державний пост виглядає досить дивною. Він був і залишається впливовим українським олігархом, але ніколи не заявляв про свої президентські амбіції. До переліку потенційних конкурентів Петра Порошенка зять Кучми потрапив після того, як написав статтю для The Wall Street Journal. Заклики Пінчука до "болючих компромісів" на шляху до миру на Донбасі викликали різко негативну реакцію в Києві. Як результат - з олігарха, що опинився в неласці, аналітики одразу "зліпили" кандидата в президенти.

Сергій Руденко

Москва, поза всяким сумнівом, робитиме свою ставку на президентських виборах в Україні. Для Володимира Путіна дуже важливо отримати лояльного Кремлю главу української держави. Кого підтримає Москва? Можливо, одразу кількох кандидатів. Приміром, народну депутатку Надію Савченко, лідера "Опозиційного блоку" Юрія Бойка та мультимільйонера Сергія Тігіпка. Перші двоє уже заявили про президентські амбіції. Тігіпко поки що поза активною політикою, але, враховуючи його минуле (двічі балотувався на пост глави держави), в політику він може повернутися будь-якої миті.

Хай там як, але гра Кремля на політичному полі України не буде такою примітивною, як в історії з Віктором Пінчуком. Путін чітко розуміє, що його ставленик має бути поза підозрами у зв'язках з російським керівництвом. Більше того - саме прокремлівський кандидат має не лише пообіцяти припинити війну на Донбасі, а й зробити це. Певна річ, за участю Володимира Володимировича. В даному разі кращого політтехнолога, ніж Путін, схоже, не знайти: адже саме в його силах покласти край протистоянню на Сході України.

Вічно друга

Поки головний реальний конкурент Петра Порошенка - це Юлія Тимошенко. Вона вже двічі боролась за крісло глави держави. 2010 року в другому турі лідерка "Батьківщини" програла Віктору Януковичу. На виборах 2014-го року - Петру Порошенку. Сьогодні всі без винятку соціологічні опитування свідчать про те, що Тимошенко - одна з лідерів рейтингів популярності українських політиків.

Для Петра Олексійовича боротьба з Юлією Володимирівною в другому турі після виборів небажана. Вона - давня опонентка Порошенка. 2005 року, після перемоги "Помаранчевої революції", саме протистояння прем'єр-міністерки Тимошенко та секретаря Ради національної безпеки та оборони (РНБО) Порошенка поставило хрест на їхній можливій коаліції. Тоді обидва втратили не лише посади, але й ілюзії щодо спільної роботи. Петро Олексійович, певна річ, досі не може пробачити Юлії Володимирівні фразу про те, що той, мовляв, "зі шмарклями та слізьми" вбігав до кабінету тодішнього президента Віктора Ющенка наскаржитися на неї.

Для Юлії Тимошенко - справа честі перемогти Петра Порошенка. Питання лише в тому, чи стане в неї сил та можливостей переграти нинішнього главу держави. Так, зараз вона перебуває у жорсткій опозиції до влади і, видається, має непогані стартові можливості для передвиборної кампанії. Але Тимошенко має один великий мінус - добрі в минулому відносини з Володимиром Путіним. Свого часу саме з ним, будучи главою уряду, Юлія Володимирівна підписала невигідні для України газові угоди. Це вона хихотіла щодо жартів Путіна в адресу президента Ющенка. Саме Юлію Тимошенко лідер Радикальної партії Олег Ляшко охрестив "московською зозулею". Все це грає проти Тимошенко.

Екс-чиновники, ставленики олігархів та статисти

Серед тих, хто сьогодні демонструє президентські амбіції, варто виділити колишніх чиновників високого рівня: екс-прем'єра Арсенія Яценюка, колишнього керівника СБУ Валентина Наливайченка, колишнього міністра оборони Анатолія Гриценка. До них 2019 року можуть долучитися й нинішній глава уряду Володимир Гройсман, генпрокурор Юрій Луценко та навіть міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Всі вони люди гідні та відомі. Але чи зможуть вони скласти реальну конкуренцію Петру Порошенку - сказати важко.

Серед потенційних учасників виборчої кампанії є вже й ті, кого можна назвати її статистами: Олег Ляшко, один з лідерів партії "За життя!" Вадим Рабінович та народна депутатка Надія Савченко. Ця трійця всіляко демонструє свою опозиційність до нинішньої влади. Ляшко та Рабінович вже балотувалися на минулих виборах. Савченко не проти висунути свою кандидатуру на майбутніх. Але фінал для них, схоже, буде один.

З наближенням президентських виборів, звісно, з'являться нові претенденти на пост глави держави. Очевидно, що Порошенка цікавить лише той кандидат, який вийде з ним у другий тур. Поки невідомо, на кого в майбутній кампанії "ставитимуть" українські олігархи. Але їхнє рішення вплине на результат президентських виборів. Від того, чи зможе Порошенко домовитися з Рінатом Ахметовим, Віктором Пінчуком, Дмитром Фірташем та Ігорем Коломойським, багато в чому залежить його другий президентський термін.

Автор: Сергій Руденко - український журналіст та політичний оглядач. Видав кілька книжок про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW.

Чи хочуть в ЄС бачити Савченко в політиці? (16.12.2016)

02:46

This browser does not support the video element.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Сергій Руденко
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW