Цього важко не помітити: "Ісламська держава" у воєнному плані перебуває в стані відступу в Сирії та Іраку. Пальміра, античне місто-оаза в пустелі, знову під контролем військ Асада. Це важливо і зі символічної, і зі стратегічної точки зору. Адже тепер Асад може - ні, навіть мусить - піти наступом на "столицю" ІД - місто Ракку. Тим часом іракська армія готує штурм центру терористів на своїй території - місто Моссул. Якщо це вдасться, підконтрольна ІД територія була б стиснута до мінімуму, а її знищення - в осяжному майбутньому. Це нічого не змінює в питанні небезпеки потенційних терористичних атак у Європі. Теоретично вона навіть збільшиться, адже ІД опиниться на своїй "батьківщині" під величезним тиском: таким чином терористи почнуть без розбору завдавати ударів навколо себе. Зрозуміло одне: ІД опинилась під значним військовим тиском, а її лави поповнює дедалі менш добровольців.

Зміщення стратегічних сил

Вірогідний занепад ІД, повсякденного варварства в ім'я ісламу, цього хвастівливого "халіфату" - це, звісно, передусім благо для людей в Сирії та Іраку, які за останні роки добряче настраждалися. Та після перемоги Асада в Пальмірі - за російської допомоги - зміщується і розподіл стратегічних сил у регіоні. Це по-перше. Асад остаточно тепер знову став фактором сили. Хоч і з благословення Москви, яка може так само швидко в будь-який час відпустити його у вільне падіння, якщо цього захоче, втім, не визнати цього не можна. Хто хоче миру або ж принаймні завершення війни в регіоні, не зможе досягнути його в обхід Башара аль-Асада. Це прикро для демократичної сирійської опозиції в екзилі, але це - політична реальність. Людина, відповідальна за п'ять років жахливої громадянської війни, за понад чверть мільйона смертей, тортури та вигнання, знову стає життєво важливою фігурою на близькосхідній геополітичній шахівниці.

Так само й росіяни стали важливішою стороною за переговорним столом, ніж це було раніше. Вони уможливили військові успіхи в боротьбі проти "Ісламської держави". Вони не дадуть проігнорувати цього факту. Це означає, з одного боку, що Асад залишається при владі, а з іншого, що росіяни - попри всі економічні проблеми в себе вдома - знову більше, ніж просто впливовий контрагент на Близькому Сході. І не лише через свої військові бази в Сирії, ні. А також через те, що вони протистоять США, які під час президентства Барака Обами відступили з регіону й, схоже, не мають у ньому жодних власних інтересів. Імовірно, фатальна помилка, яку, втім, можна зрозуміти після фіаско війни в Іраку.

А європейці - зайняті кризою біженців? Вони хоч і сидять за столом переговорів щодо розв'язання конфлікту в Сирії та готові докластись до його вирішення економічно, а також за допомогою так званих "soft skills", але на перемовинах вони просто беруть участь у дискусіях і є таким чином в найкращому разі лише стороною-підписантом. Їхній вплив у цьому з точки зору світової політики надважливому регіоні - та ще й у безпосередній близькості до Європи - відверто кажучи, скромний, якщо не сказати мінімальний. І навіть Париж і Лондон, які традиційно проводять власну зовнішню політику на Близькому Сході, цього разу перебувають на узбіччі подій та лише спостерігають за тим, що відбувається. Навіть після терактів у Парижі 13 листопада 2015 року, коли Франція посилила свою участь у військовому протистоянні з ІД. Адже видимого результату у вигляді політичного впливу ці дії Парижа йому не принесли.

Неоголошена війна між шиїтами та сунітами

Стратегічний стан справ на сьогодні виглядає так: Асад - великий переможець у боротьбі проти ІД. Росіяни знову отримали вплив на ситуацію. Попри невпинні зусилля Джона Керрі, американці лише спостерігають за тим, що відбувається. Їх зараз відволіають передвиборчі перегони. Європейці беруть участь у перемовинах, але нічого не вирішують. ІД стоїть перед занепадом. Але ісламістський терор продовжуватиметься. У Пакистані, Нігерії чи Європі. Він лишається соціальним викликом арабського, мусульманського світу. А Іран між тим досить успішно бореться за регіональне лідерство - зокрема й шиїтів. Тоді як затягнута у війну в Ємені Саудівська Аравія програє. Принаймні на даний момент. Іншими словами: неоголошена війна між шиїтами та сунітами триває.