У диво вже ніхто не вірив. Лише незадовго до оголошення Дональдом Трампом цього рішення висловлювалися припущення, наскільки радикальним може бути вихід США з ядерної угоди з Іраном та чи залишаться відкритими бодай-які двері, й чи матимуть ефект дипломатичні ініціативи Європи. Тепер ми знаємо напевно: США виходять зі Спільного всеосяжного плану дій (JCPOA), а санкції щодо Ірану, призупинені за умовами угоди, будуть відновлені. Це - найнебезпечніший варіант відмови США від угоди з усіх обговорюваних раніше.
Більш безпечним і мирним світ через це не буде. Прямий наслідок - під час виступу Трампа ще більше зросли акції оборонних підприємств. Більш далека перспектива: вихід США з угоди аж ніяк не сприятиме успіху на майбутній зустрічі з очільником Північної Кореї Кім Чен Ином.
Аргументи Трампа такі: завдяки угоді не вдалося захистити безпекові інтереси США. Проте, як цьому має допомогти вихід з угоди, залишається президентською таємницею. JCPOA стала на заваді Ірану на шляху до атомної бомби, чим серед іншого запобігла гонці озброєнь в регіоні. Саме цю мету переслідувала угода, і її було досягнуто. Навіть новий міністр закордонних справ Трампа Mайк Помпео не сумнівався у тому, що Тегеран дотримувався своїх зобов'язань за цією угодою.
На думку французького дипломата, який аналізував рішення глави Білого дому для організації Crisis Group, у Трампа "немає жодних проблем з ядерною угодою - у нього є проблема з ісламською республікою Іран". Тому чотири місяці переговорів між європейськими партнерами JCPOA та США були приречені на провал від самого початку - попри поступки Європи та дипломатичні зусилля через візити Макрона, Меркель та Джонсона.
Tрамп послідовно зібрав довкола себе у Білому домі "іранських яструбів". Окрім державного секретаря Помпео, це новий радник з національної безпеки Джон Болтон. У 2017 році він написав: "Мета США має полягати в тому, щоб покласти край Ісламській революції 1979 року до її 40-ї річниці". Cловосполучення "зміна режиму" в контексті Ірану з'являлось загрозливо часто. Загрозливо, адже Болтон вже зіграв визначну роль перед війною в Іраку у 2003 році. Катастрофічні наслідки цієї агресивної війни, яка відбулася усупереч міжнародному праву, для всього регіону добре відомі, як і те, що приводи для неї базувалися на брехні.
У своєму поясненні виходу з ядерної угоди з Іраном американський президент недвозначно послався на заяву прем'єр-міністра Ізраїлю Нетаньяху на початку минулого тижня. Однак виступ останнього був абсолютно пропагандистським шоу: cтарі та сумнівні матеріали були перероблені та переупаковані без урахування нинішнього статусу іранської ядерної програми. І навіть якщо сприйняти це шоу серйозно, то тільки як аргумент на користь JCPOA - доведеного ефективного засобу для стримування ядерних амбіцій Ірану.
Рішення Трампа ставить під сумнів результат 12-річної інтенсивної дипломатії, не пропонуючи жодних альтернатив. Багато чого нині залежатиме відєдності європейців, їхньої стійкості та готовності разом з партнерами по угоді Росією та Китаєм запропонувати Ірану достатні стимули для подальшого дотримання умов угоди, попри вихід з неї США.
Трансатлантичний розкол поглиблюватиметься.
Очевидно, посилення тиску на Тегеран сприятиме консервативним силам у владі, а поміркованих змусить перейти до оборони. Це підвищує ймовірність ескалації ситуації у численних конфліктах між Єменом, Сирією, Лівією та Іраком.
На ще більш далеку відстань посувається створення архітектури безпеки для Близького Сходу, яка враховує законні інтереси усіх залучених сторін. Але ж саме вона є єдиним шляхом до справжнього миру в регіоні.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.