Віднині Німеччина більше не є винятком. Упродовж десятиліть здавалося, що найбільша за кількістю населення країна Європи, яка до того ж є центром економічної потужності, має імунітет проти правих популістів на кшталт "Національного фронту" у Франції. У той час, як в Угорщині править "Фідес", а у Польщі - "Право і справедливість", британський уряд намагається здолати євроскептичну Партію незалежності Сполученого Королівства, а правопопулістська Австрійська партія свободи уже протягом десятиліть закріпила за собою понад 20 відсотків голосів виборців, більшість німців, здавалося, й надалі підтримували традиційні "народні партії" на кшталт Християнсько-демократичного союзу (ХДС). Незалежно від того, що, власне, робила його очільниця й канцлерка Анґела Меркель. Нині ці дні в минулому.

Спроба зберегти вплив

Тим часом Франція має досвід того, що відбувається, коли права партія тривалий час отримує підтримку більше 20 відсотків виборців. Так, необхідно, щоб обидві великі партії - консерватори й соціалісти - підтримували одна одну у протидії збільшенню впливу "Національного фронту". Що, звичайно, розмиває відмінності між обома партіями - які в очах виборців, взагалі-то, колись були протилежними полюсами у політичній системі. Втім, нині мова більше не йде про конкретні політичні питання, а йдеться лише про те, аби залишатися сильними по відношенню до "Національного фронту". Однак цими спільними діями вони руйнують власний політичний фундамент. Тож мова йде про справжню загрозу для демократії.

Може бути, що німецьким виборця потрібно було більше часу, аніж французьким, однак нині вони розкрили справжній правий потенціал, особливо в деяких регіонах. Це черговий цвях, можливо, останній і вирішальний, у труну загальноєвропейського вирішення кризи біженців. Погляньмо ще раз на Францію - президент Франсуа Олланд відмовився прийняти хоч якусь суттєву кількість біженців, аби не підливати олії у вогонь, вже розпалений на цю тему "Національним фронтом". Можна очікувати, що Анґела Меркель нині робитиме те саме - навіть якщо вона так не говоритиме, адже це було би запереченням усього того, за що вона боролася упродовж останніх місяців. Але в результаті станеться саме так.

Меркель коригує курс

Німецька канцлерка більше не може собі дозволити й надалі приймати сотні тисяч шукачів притулку і створювати враження, що вона твердо дотримується своєї політики відкритих кордонів. Вона, звичайно, про це знає. А у Брюсселі вже деякий час вважають, що вона лише стверджує, що начебто дотримується своєї попередньої лінії. Насправді ж вона вже тривалий час змінює курс. Так, вона усіма силами виборює домовленість із Туреччиною з надією, що Анкара зможе зупинити потік біженців. Якщо цього не станеться, європейські праві популісти й надалі використовуватимуть кризу біженців на свою користь. Саме це є одним із найбільших викликів для Євросоюзу.

Тим часом Анґела Меркель повністю втратила підтримку на європейському рівні. Однак після виборів у трьох федеральних землях її позиції значно ослабли і всередині Німеччини. Хоча це були лише вибори до земельних парламентів, однак їхні результати уважно сприйняли і в таких країнах, як Польща або Угорщина, які уже тривалий час вважаються противниками політики Меркель щодо біженців. Зараз вони мають ще менше підстав співпрацювати у питаннях перерозподілу біженців у межах ЄС. Тож єдиною підтримкою, на яку німецька канцлерка може очікувати у майбутньому, може стати підбадьорююче поплескування по плечу від французького президента, який прошепоче їй: "Ласкаво просимо до клубу!"