Туреччина все більше збивається зі шляху. Важко не помітити, як турецький президент Реджеп Таїп Ердоган веде країну до ісламської автократії чи, як дехто вважає чи побоюється, до ісламської диктатури. При цьому йдеться навіть не про перетворення країни з парламентської демократії на президентську, яку Ердоган підлаштовує під себе, імовірно, включно з запровадженням смертної кари. Ідеться про повсякденне життя в Туреччині: арешт десятків тисяч військових, працівників державного апарату, шкіл, університетів, різноманітних установ. Усіх їх підозрюють у тому, що вони є прихильниками руху ісламського проповідника Гюлена, які хотіли повалити владу Ердогана в результаті путчу. Ця хвиля арештів розмиває контури правової держави в Туреччині, не оминаючи при цьому і свободи преси та думки.
Уже понад 150 журналістів у Туреччині заарештовані й перебувають у слідчих ізоляторах. Деякі (критичні до влади. - Ред.) газети закрили, інші - вивели на прийнятну для влади лінію. Лише зрідка можна прочитати, почути чи побачити опозиційні обличчя й голоси. Тепер у СІЗО опинився й німецький журналіст - Деніз Юджель. І можна спостерігати вражаючу й виправдану солідарність із ним у Німеччині - аж до уряду, канцлерки та глави МЗС. До цього німецький уряд стримано реагував на кроки Туреччини в бік автократії. Відповідним був і тон офіційних заяв.
Уряд у Берліні намагався продовжувати будувати місток до Ердогана і Туреччини. Зокрема й виправдано побоюючись того, що надто жорстка критика турецького президента може зашкодити реалізації угоди між ЄС та Туреччиною, покликаної сприяти вирішенню кризи біженців. Та тепер висловлення чіткої позиції Берліну не уникнути. І це в той час, коли турецька громадськість і без того нацькована, як мало коли раніше. Адже жодного місця для політичних напівтонів та розмежувань у сьогоднішній Туреччині немає. Є лише "за" чи "проти" Ердогана. Є лише "друг" або "ворог".
"Ми всі - Деніз", - лунає зі шпальт газет Німеччини та сторінок у соцмережах Facebook та Twitter. Так, ми у ЗМІ всі - Деніз. Ми всі хвилюємося за долю нашого колеги - так само, як і за 154 інших журналісток і журналістів, які сьогодні сидять у турецьких в'язницях. Ми тривожимося за свободу преси, за свободу думки в Туреччині. Ми хвилюємося за Туреччину. Вона дедалі більше віддаляється від Європи. Країна опинилася в політичному офсайді. Арешт Юджеля - синонім цього. Поки що ми всі - Деніз. Є привід побоюватися, що незабаром ми всі зберемося під хештегом "free Deniz" - "волю Денізу".