В Анкарі на зустрічі лідерів Туреччини, Росії та Ірану війна у Сирії опинилася на другому плані. Президенти Ердоган та Путін паралельно зміцнювали відносин двох країн - а отже, і збільшення залежності Туреччини від Росії. За кілька днів перед тим стало ясно, що Туреччина - одна з небагатьох країн-членів НАТО, хто не підтримав акцію солідарності проти Росії після отруєння подвійного агента Скрипаля. Анкара і не подумала б висилати через це російських дипломатів.
Як виманити Туреччину з НАТО
А відносини ж Анкари і Москви дедалі міцніші. Туреччина - перша країна НАТО, яка встановить російські протиракетні системи С-400. Планується, що перша поставка відбудеться вже в липні 2019 року. Ба більше: Туреччина - перша країна НАТО, де Росія будує атомну електростанцію.
Закупівля російських С-400 може призвести до того, що США незабаром припинять постачати Туреччині бойові літаки. АЕС Akkuyu посилить залежність Анкари від Москви ще й тому, що лише Росія може постачати необхідне для енергоблоків паливо.
Російська держкорпорація "Росатом" будуватиме Akkuyu, а після опікуватиметься й обслуговуванням. Для президента Реджепа Таїпа Ердогана це настільки важливо, що він пообіцяв закуповувати вироблений струм втричі дорожче, ніж в середньому по світу. Непоганий ґешефт для "Росатому". Він наразі будує 34 АЕС у 12 країнах. Турецька ж - найважливіша для політики президента Путіна, позаяк він крок за крок намагається виманити Туреччину з НАТО. Він навіть особисто прибув, щоб разом із Ердоганом урочисто запустити будівництво Akkuyu.
Важіль росіян
Утім, в Ердогана є і свої аргументи: потреба в електриці в Туреччині щороку зростає на дев'ять відсотків, сама ж країна здатна покрити її на 26 відсотків. Поки ж Європа прагне зменшити свою енергетичну залежність від РФ, Туреччина її збільшує. Тут варто згадати і зведення газогону з Росії до Туреччини, "Турецький потік". Путін в Анкарі наголосив, що це посилить енергетичну безпеку в регіоні. Але ж посилить і важіль росіян, яким Путін тиснутиме на своїх дрібніших партнерів.
Цей коментар виражає особисту думку автора. Вона може не збігатися із думкою української редакції та Deutsche Welle в цілому.
Без права перепублікації. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні