Звільнення через повідомлення у Twitter. Спосіб, у який президент США Дональд Трамп звільнив главу Державного департаменту, є ляпасом колишньому топ-менеджеру на чолі американського зовнішньополітичного відомства Рексу Тіллерсону. Нешанобливо і принизливо. Так, останнім часом говорили про те, що Тіллерсон має піти, і припускали тільки, коли саме. Однак те, що це сталось саме зараз, зашкодить США однозначно. 

Рекс Тіллерсон як дипломат не мав досвіду. Йому бракувало друзів в очолюваному ним відомстві. Однак він цілком заслужив повагу міжнародних партнерів. Те, що він представляв помірковані позиції і часом суперечив президентові- наприклад, у питаннях Північної Кореї та Ірану, - завжди дратувало Трампа.

Час від часу президент давав зрозуміти, що з таким "генієм" у Білому домі, як він, уряд США, власне, і не потрібен. Бо все залежить тільки від нього. Манія величі та наївність у цього президента ходять пліч-о-пліч.

Довірена особа політики "Америка передусім"

Призначивши державним секретарем Майка Помпео, Дональд Трамп призначає на пост глави зовнішньополітичного відомства прихильника жорсткого курсу, який уже зараз діє як довірена особа президента та сумлінний виконавець його політики "Америка передусім". Рекс Тіллерсон виступав проти виходу США з Паризької кліматичної угоди, Помпео натомість зовсім не вірить у зміни клімату. Так само, як і Трамп.

Тіллерсон наполягав, що в інтересах США не відмовлятися від ядерної угоди з Іраном. Помпео ж розірвав би цей, як він каже, "катастрофічний договір" уже сьогодні, не чакаючи на завтра. Так само, як і Трамп.

Угода з Іраном на межі розриву?

Дуже скоро це може стати реальністю. Нещодавно президент США поскаржився на те, що переговори про нові умови цієї угоди просуваються занадто повільно. І наступний дедлайн у травні він може використати для того, щоб реалізувати свої погрози. Наслідки були би руйнівними не тільки для Близького і Середнього Сходу, але також і для США та Європи.

Як тоді міжнародній спільноті гальмувати у виконанні іранської ядерної програми? Якими аргументами можна привернути до серйозних переговорів північнокорейський уряд? Перспективою угод, які, незважаючи на їх виконання, можуть бути у будь-який момент припинені за примхою нинішнього президента США?

Буйство як стратегія

Трамп і північнокорейський диктатор Кім Чен Ин хочуть зустрітись у травні. Саме тому було би розумніше робити ставку на послідовність зовнішньої політики та кадрів у Держдепартаменті. Від початку північнокорейської кризи Тіллерсон був голосом розуму, який висловлювався за дипломатичні методи її розв'язання та проти брязкання зброєю Трампом.

Дональд Трамп, однак, не є розумним тактиком, не є стратегом. Він буйствує та дратується, коли відчуває, що його заганяють у глухий кут через внутрішньополітичні причини. І завдає шкоди зовнішній політиці. Його програма дій дедалі більше ізолює США та ускладнює європейцям та іншим союзникам Вашингтона можливості бачити у США надійного партнера. Звільнення Тіллерсона дедалі більше поглиблює цю недовіру.

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.