Завершення будівництва газогону "Північний потік-2" та амбітні кліматичні цілі Європейського Союзу дають Україні шанс зменшити її енергетичну залежність від Росії та зміцнити її суверенітет як експортекри енергії у майбутньому.
Утім, одне питання залишається відкритим: чи будуть США у стані запобігти тому, що "Північний потік-2" використовуватиметься як геополітична зброя проти України? Санкції щодо Москви, якими у цьому контексті погрожують Берлін і Вашингтон, Кремль, здається, не бентежать.
Читайте також: Чи можливо замінити газ в українській ГТС на "зелений" водень
Тим часом запаси газу в Європі зменшуються. Газові сховища Австрії, наприклад, ще ніколи не порожніли так, як зараз. За даними Енергетичного агентства країни, нині вони заповнені лише на 30 відсотків, а це на третину менше, ніж зазвичай. В Німеччині також запаси газу у цей час є суттєво нижчими за норму. Це пов'язано, зокрема, з високим попитом в Азії та скороченням поставок скрапленого природного газу (СПГ) через різке зростання цін.
Ризики і шанси
Штучний дефіцит також сприяв підвищенню цін на газ. При цьому свою роль тут відіграє і "Північний потік-2". За даними оператора, газогін готовий уже на 99 відсотків. Перші поставки газу першою ниткою газогону з Росії дном Балтійського моря до Німеччини можуть відбутись уже в жовтні. І хоча газопровід ще не працює, "Газпром" уже скорочує обсяги звичного транзиту Україною.
Німецько-американська домовленість, незважаючи на надані політичні гарантії, несе в собі ризики для України, котрі уже сьогодні відбиваються на транзиті. Але в ній також закладені шанси на пришвидшення енергетичної реформи в Україні та зміцнення суверенітету і життєздатності країни.
Читайте також: Рішення суду щодо "Північного потоку-2": зупинка на фінішній прямій
Завершення будівництва "Північного потоку-2" прискорить неминучу модернізацію України. Амбіційні плани Європейського Союзу з досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року призведуть до скорочення імпорту природного газу з Росії. Зміна клімату створює нову геополітичну реальність, що позбавить Росію джерел прибутків та основних засобів влади і впливу.
Важлива проміжна технологія
Утім, нині природний газ залишається важливою перехідною технологією - особливо для Європи - для прискорення переходу до кліматично нейтральної енергетики з такими новими енергоносіями як водень. Зважаючи на складні відносини Європи і Росії, на перший план виходить новий привабливий експортер: Україна.
Наразі ця країна є не тільки найбільшим транзитером природного газу, а й сама має суттєві запаси природного газу, другі за обсягами в Європі. Нині Україна третину з 30 мільярдів кубометрів свого річного споживання газу покриває імпортом.
Дефіцит внутрішнього видобутку обсягом 10 мільярдів кубометрів покривається завдяки імпорту з ЄС, оскільки українська державна газова компанія "Нафтогаз" не отримувала поставок з Росії з 2015 року.
Читайте також: "Нафтогаз України" та RWE підписали меморандум щодо водневих проєктів
І тим не менш, зараз Україна має найбільші в Європі можливості для нарощування видобутку природного газу: для задоволення власних потреб в енергії та затвердження на експортному ринку нещодавно "Нафтогаз" придбав нові ліцензії на збільшення видобутку. Це включає і 30-річні ексклюзивні права на видобуток на території площею 30 тисяч квадратних кілометрів з родовищами природного газу у північній частині Чорного моря.
Допомогти має мільярд доларів
Європа має взяти це до уваги. Підтримуючи суверенітет і енергетичну безпеку України, ЄС також прокладає шлях до кліматично нейтральної економіки. Що заважає державам-членам ЄС розширити їхні водневі стратегії на нових партнерів на Сході Європи? По-перше, імпорт "блакитного" водню міг би стати цінним перехідним рішенням у реформуванні власної енергетики та мобільності. По-друге, він має переваги перед "зеленим" воднем, який, зважаючи на брак електроенергії, виробленої з енергії сонця і вітру, (ще) не може вироблятись у великому обсязі.
У випадку "блакитного" водню CO2, який виділяється під час виробництва водню з природного газу, не викидається в атмосферу, а зберігається під землею. Україна може відіграти важливу роль для переходу Європи на водень, під час виробництва якого в атмосферу викидаються низькі обсяги СО2. У країні вже зараз є відповідні запаси природного газу та трубопровідна мережа, яку можна перебудувати для транспортування водню, а також третій за обсягами майданчик в Європі для зберігання CO2.
Читайте також: Німецька преса: Водень як альтернатива транзиту російського газу через Україну
Оголошуючи угоду щодо "Північного потоку-2", Німеччина та США наголосили, що вони мають серйозні наміри підтримати енергетичний перехід у країнах, що розвиваються, як-от Україні. Плани зі створення "зеленого фонду" для України з метою підвищити енергоефективність та енергетичну безпеку є першим позитивним кроком. Німеччина зобов'язалась вкласти у цей фонд не менше 175 мільйонів доларів та підтримати двосторонні енергетичні проєкти з Україною. США та Німеччина спільно взяли на себе зобов'язання зібрати у фонд загалом один мільярд доларів, при цьому одним з пріоритетів стане заохочення інвестицій приватного сектора у майбутнє зеленої енергетики України.
Це має стати тільки початком. На цьому тлі інвестиції в українську енергетичну інфраструктуру виявляться безпрограшними - як для України, так і для Європи. Зміни клімату та дедалі більші потреби Європи у водні можуть змінити геополітичну ситуацію на континенті. Європа не повинна згаяти такий шанс.
Олівер Ролофс (Oliver Rolofs) є експертом з безпекових питань та довгий час був очільником відділу комунікації Мюнхенської конференції з безпеки. Там він відповідав за питання енергетичної безпеки.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.