75 років тому розпочалась Друга світова війна. Німеччина, "третій рейх", вторглася у Польщу і цим затягнула у війну цілий світ. Шість років вирувала війна в Європі, Африці, на Близькому Сході і в Тихоокеанському регіоні, де Японією теж була розв'язана війна. Воювало 60 держав. 110 мільйонів людей йшли зі зброєю в руках. Між 60-ма та 70-ма мільйонами людей загинуло. Шість мільйонів європейських євреїв були знищені у Голокості. Європа була спустошеною. Німеччина - переможеною та розділеною.

Мільйони людей були розпорошені. Або депортовані. І вперше і досі востаннє у війні була застосована атомна зброя - в Хіросімі та Нагасакі. Щодо винуватих не було і сьогодні немає найменших сумнівів - на противагу історичним дебатам про Першу світову війну. Німеччина хотіла цієї війни і її спричинила. Війна залишила її не лише переможеною, але й зруйнованою. Їй треба було нести відповідальність за злочин тисячоліття - Голокост, дев'ять мільйонів німців загинуло, серед яких три мільйони цивільних. Міста були піддані союзниками килимовим бомбардуванням. Німеччина втратила частину своїх східних земель. Дванадцять мільйонів були переселені. Після цієї руйнівної війни країна лежала плазом.

Далі без односторонніх ходів

Після війни Захід наново клеїв розділену країну. Спочатку економічно, потім і політично. ФРН у "холодній війні" і конфронтації блоків була частиною Заходу. В тому числі і військово, будучи партнером у НАТО. Далі Німеччина стала однією з держав-засновниць ЄЕС, з якої зародився сьогоднішній ЄС. Цим Німеччина засвоїла для себе перший фундаментальний урок Другої світової: Німеччина хотіла бути європейською Німеччиною, бути партнером демократій, шукала союзників у Європі та по той бік Атлантики - в США. Односторонні політичні ходи були табу.

Другий важливий урок Другої світової: ні війні, ні пеклу на землі. Членство в НАТО і відразу після цього переозброєння, згодом модернізація в рамках Подвійного рішення НАТО - все це трактувалося німцями з великим скепсисом або ж просто не сприймалося. І до сьогодні - через 25 років після воз'єднання -переважна більшість німців відкидає війну як останній політичний аргумент. І щоразу, коли німецький уряд мусить військовими методами виступати на стороні партнерів та союзників - чи це в Косово або в Афганістані - виникають дебати і практично ніколи підтримки в народі цьому немає.

Народ втомився від війни

Саме тому дивно, що пару років тому Німеччина, хоча й радше з фінансових причин, аніж зі стратегічних міркувань, скасувала обов'язковий призов і зараз розбудовує професійну армію. Заявлена мета - бути стійкими партнерами у разі ворожих військових інтервенцій. І якраз ці військові операції та пов'язані з ними стратегічні рішення дуже суперечливі, їх практично провести можна тільки без згоди народу. Саме так важливий другий урок "ніколи більше!" став і оманливим: коли виникає потреба в участі німців у військовій операції, політика звивається, підкреслює гуманітарні аспекти або говорить про геноцид, щоби народ, можливо, переконався. Найчастіше безуспішно.

75 років тому почалася розв'язана німцями Друга світова війна. Сьогодні Німеччина - це економічний гігант, який стає і важливим актором на світовій політичній арені. Це роль, яка німцям дається непросто. Вони б самі радше хотіли б бути "зеленою Швейцарією". Але ці часи вже позаду. Від Німеччини чекають політичного лідерства в альянсі і відповідного військового внеску. Але також і скромного підходу. І це якраз стосується третього уроку: крикливість і самодержавство - це вже більше не німецька риса.