З 1 січня 2020 року в Україні скасовується депутатський імунітет від кримінального переслідування. Таке рішення ухвалили самі народні обранці на наполегливе прохання президента Володимира Зеленського. Згідно з внесеними змінами до Конституції, законодавці не нестимуть відповідальність лише за результати свого голосування в Раді.
В іншому вони - як і пересічні українці - у будь-який час можуть бути затримані правоохоронними органами за вчинені злочини без попередньої згоди парламенту. Зробивши депутатів рівними серед рівних, президент Зеленський методично продовжує посилювати свою владу в країні.
Слідами Кучми і Порошенка
Дискусія про необхідність скасування депутатської недоторканності затягнулася в Україні на довгих 20 років. Четверо президентів і кілька складів парламенту далі декларацій не пішли. Верховна Рада донедавна залишалася зручним місцем, де можна було сховатися від правоохоронців. Представники великого бізнесу і криміналітету прагнули отримати заповітну "корочку" депутата тільки заради імунітету. Президент Зеленський публічно заявив, що парламент - не "малина", і поставив крапку в цій багаторічній епопеї.
Варто нагадати, що ще в 2000 році тодішній президент Леонід Кучма через всеукраїнський референдум намагався обмежити депутатську недоторканність. Однак не досяг успіху, оскільки парламент відмовився від імплементації результатів плебісциту. Після цього в країні виросло ціле покоління політиків, які побудували свою кар'єру на обіцянках ліквідувати імунітет законодавців. Останній з них - п'ятий президент України Петро Порошенко, який вніс у Раду законопроєкт, який вже на ініціативу Зеленського і був проголосований в сесійній залі.
Ліквідація депутатської недоторканності - символічний акт для команди Зеленського. Це прощання з Україною, в якій народний депутат сприймався ледве не як бог. У нинішніх реаліях пропрезидентська більшість в Раді, звичайно ж, і без ліквідації імунітету може проголосувати за позбавлення недоторканності будь-якого депутата. Однак Зеленський вирішив не заморочуватися цим і зніс "несучі стіни", на яких трималася Рада. Частина народних депутатів вже пообіцяла оскаржити це рішення парламенту в Конституційному суді.
Хоч би що, але шостий президент України увійде в історію країни як людина, котра зважилася зруйнувати чинну політичну систему. Головне, щоб під час цього руйнування не постраждали ті, хто дійсно опонує президентові. А сам глава держави нарешті дотримав слова і вніс до парламенту законопроєкт про процедуру імпічменту президента.
Президентські "хотілки"
З початком роботи новообраної Ради і нового уряду Україна з парламентсько-президентської республіки де-факто перетворилася на президентську. Володимир Зеленський не тільки публічно втручається в роботу Ради, ставить завдання спікеру парламенту, прем'єру, силовикам, проводячи з ними наради, але і пропонує депутатам перепідпорядкувати йому Національну гвардію. Президент усіма силами намагається розширити свої повноваження, під які він не обирався.
У 2010 році щось подібне робив і Віктор Янукович, узурпувавши через Конституційний суд усю владу в країні. Щоправда, на відміну від Віктора Федоровича, Зеленський ще намагається подобатися виборцю, пропонуючи скоротити чисельність парламенту з 450 до 300 депутатів, проголосувати за додаткові підстави для дострокового припинення повноважень народного депутата і закріпити за народом право законодавчої ініціативи. Все це - незграбна імітація залучення українців до управління країною. Не більше того. Всі важливі рішення - про створення ринку землі, про проведення великої приватизації тощо - команда Зеленського ухвалює без урахування думки людей.
Хтось резонно зазначить: Володимир Зеленський і його команди здобули переконливу перемогу і на президентських, і на парламентських виборах, тож мають величезний кредит довіри виборців на рішучі дії. Справді, так воно і є. Тільки з однією суттєвою поправкою: все цеповинно відбуватись у рамках чинного законодавства.
Є процедури, які є обов'язковими і для президента, і для парламенту, і для уряду. Дії за принципом "я хочу все і відразу" - дуже слабкий аргумент для проведення глибоких і системних реформ. І це повинен нарешті зрозуміти президент Зеленський. Незважаючи на те, що його діям зараз аплодують мільйони українців.
Хто зупинить Зеленського?
На сьогодні Володимир Зеленський зосередив у своїх руках практично всю владу в Україні. Парламент і уряд готові ночами не спати, ухвалюючи всі рішення, які глава держава називає нагальними. Силовики чекають на команду для анонсованих президентом "посадок" колишніх високопоставлених діячів.
Українці перебувають в передчутті чергової політичної "мильної опери". Залишається відкритим одне питання - хто зупинить Володимира Зеленського в разі прийняття ним помилкових рішень? Покірлива більшість "Слуги народу" в Раді, Кабмін або друг дитинства Володимира Олександровича - нинішній голова СБУ Іван Баканов?
В умовах, що склалися, схоже, єдиною потужною і ефективною опозицією українській владі, як і раніше, залишається вулиця. Майдан двічі виступав проти Віктора Януковича. Українці не терплять тих, хто обмежує їхні права і свободи через розширення своїх повноважень. Тому за кредит довіри, до якого так любить апелювати президент Зеленський, рано чи пізно теж доведеться відповідати. І це треба пам'ятати шостому президентові України.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.