Дев'ять місяців тривала кривава та жорстока битва за Мосул. Нарешті так звана "Ісламська держава" (ІД) у другому за розмірами місті Іраку відійшла в історію. Втрата джихадистами своїх позицій має і значне символічне значення - саме звідси майже три роки тому Абу Бакр аль-Багдаді проголосив "халіфат" у нещодавно підірваній ІД мечеті "Ан-Нурі". Звідси брав початок і такий важливий для пропаганди ІД ореол непереможності, коли у 2014 році іракська армія змушена була рятуватися втечею від кількох сотень бойовиків-ісламістів.

Вигнання ІД з Мосула могло би бути приводом для святкувань - якби ситуація для жителів міста нарешті змінилася на краще. Якби почалися заходи із відбудови міста, більша частина якого зруйнована. Якби люди незабаром могли жити в безпеці. Утім, усе це не так. Не лише тому, що ІД навіть після втрати раніше контрольованої території як терористична організація й надалі надсилатиме смертників у людні місця. Але й через те, що ніхто не знає, як заповниться утворений після відходу ісламістів вакуум влади.

Суперечливі інтереси

Єдине, що тримало докупи неоднорідну коаліцію проти ІД, було саме протистояння з "Ісламською державою". Тепер же, коли ісламістів вигнали з Мосула, старі протиріччя можуть підняти голову з новою силою. А в Мосулі та поблизу міста зібралося чимало різних гравців - іракські військові, поліцейські та антитерористичні загони (усі переважно шиїтські, як і багдадський уряд), ополчення так званих "Сил народної мобілізації" (також переважно шиїтське, частина - лояльна до Ірану), сунітське ополчення, бійці курдської пешмерги з двох конкуруючих фракцій.

У кожної групи - своя програма дій. Приміром, у курдів, які планують 25 вересня провести референдум про незалежність в автономному регіоні Іракський Курдистан. У шиїтському ж ополченні, своєю чергою, вочевидь є ті, хто опиратиметься демобілізації після перемоги в Мосулі.

Безперервне кровопролиття між Тигром та Євфратом підживлюється нерозв'язаними конфліктами між усіма цими угрупованнями. Олії у вогонь підливають і релігійні протиріччя між шиїтами та сунітами. І все це відбувається в епіцентрі регіонального конфлікту між Саудівською Аравією, Туреччиною та Іраном - за втручання Росії та США як наддержав. При цьому треба нагадати, що й сама боротьба з ІД - це віддалений наслідок вторгнення США в Ірак у 2003 році, яке суперечило міжнародному праву.

Військові та ополченці Іраку в будь-якому разі сплатили за повернення Мосула криваву ціну. Вони вимагатимуть за це поступок у вигляді політичного впливу чи принаймні можливості заробити на відбудові міста. Та найвищу ціну сплатило цивільне населення Мосула - загинули тисячі людей, 900 тисяч осіб стали вимушеними біженцями. Суніти ж у місті бояться як терористів ІД, так і коаліційних військ. Останнім правозахисники також закидають воєнні злочини.

Потрібні гроші на відбудову

У вже досить давно звільненій східній частині Мосула ширяться гнів та невдоволення - за шість місяців так і не було налагоджене електропостачання, питну воду й досі привозять цистерни ООН, а у відкритих з помпою школах вчителі не отримують зарплатні. Аналогічна ситуація - у звільнених від ІД містах Рамаді, Фаллуджі та Тікріті, які й досі лежать у руїнах.

Світ не може собі ще раз дозволити організувати лише війну, не піклуючись про мир. На відновлення Мосула знадобиться багато, дуже багато грошей від міжнародних донорів. Добре було б, якби ці кошти були витрачені за призначенням. Це могло би притлумити поширене серед іракських сунітів відчуття дискримінації - адже саме воно уможливило піднесення ІД. Але передусім у Мосулі не повинна спалахнути нова битва за владу.