Оце так одкровення! Оце так визнання провалу державної політики! І який жахливий висновок! Уповноважений уряду ФРН з питань боротьби з антисемітизмом (Фелікс Кляйн - Felix Klein. - Ред.) застеріг: "Я б не радив євреям носити кіпу в будь-який час і в будь-якому місці Німеччини".
А якщо його думку додумати до кінця, вона звучала б наступним чином: схильність до насильства щодо євреїв у Німеччині, до чого можна віднести як психологічне розпалювання ненависті, так і фізичні напади, настільки велика, що євреї більше не можуть почуватися в безпеці, виходячи на вулицю в кіпі. Тож цей головний убір їм варто було би зняти.
Насправді єдиною правильною реакцією на цю ситуацію була б така: ми будемо боротися в нашій країні із ненавистю і тими, хто її розпалює, доти, доки євреям ніколи більше не доведеться знімати кіпу перед виходом з дому!
Чи рекомендує хтось християнам не носити хреста?
Стаття 4 Основного закону Німеччини гарантує свободу віросповідання, тобто можливість для всіх віруючих публічно сповідувати свою приналежність до їхньої релігії. Нікому у ФРН не спаде на думку радити християнам зняти з шиї хреста. Тож на цьому тлі ще більш дивною виглядає порада євреям не носити кіпи. Однак така рекомендація і викриває дещо.
Якщо розвивати цю думку далі, то наступним кроком може стати порада ховати від сторонніх очей магендавід на шиї - та й узагалі відмовитися від усіх символів, за якими можна розпізнати єврея. Чи справді мені було б варто радити моїм дітям у майбутньому приховувати свою єврейську ідентичність, не демонструючи її на публіці? Якщо дослухатися до порад Фелікса Кляйна, тоді незрозуміло, чи зможуть євреї в Німеччині жити, не криючись. Виходить, що бути невпізнаним євреєм безпечніше. Тож тепер бути євреєм у Німеччині можна лише за зачиненими дверима? У такому разі єврейське життя в Німеччині просто не має майбутнього.
Якщо діагноз Фелікса Кляйна правильний, він свідчить про те, що упродовж останніх десятиліть у країні відбулося украй мало подій, які могли би настільки поліпшити суспільний клімат, щоб антисемітизм - і взагалі ненависть до представників будь-яких меншин - перетворилися б на мізерно малу величину, якою можна було би знехтувати. Уперше після перемоги над Гітлером і з часу заснування ФРН у Бундестазі та всіх земельних парламентах є партія з антисемітським і расистським наративом, що перекручує ідеї і применшує злочини нацизму. І при цьому вона набрала на федеральних та земельних виборах у середньому більше десяти відсотків голосів! (Ідеться про правопопулістську партію "Альтернатива для Німеччини". - Ред.).
Говорячи простіше, лідери цієї партії намагаються применшити злочини Гітлера і роль "третього рейху", не бояться розпалювати ненависть і сіяти ворожнечу та воліють, щоб у Німеччині запанував альтернативний варіант демократії. Вовки в овечій шкурі нарешті показали своє справжнє єство у Бундестазі! Тож ті, хто сьогодні голосують за цю партію, не можуть виправдовувати свій вибір протестними настроями, адже вони перетворюються на співучасників.
Тривала безпорадність політичних інститутів
Крім того, якщо діагноз Фелікса Кляйна правильний, він означає, що протягом багатьох років політичні інститути країни були просто безпорадними. "Необхідно знищити в зародку", - стандартна фраза, яку німецькі політики вимовляють протягом десятиліть, коли йдеться про антисемітизм. Насправді все вже давно зайшло занадто далеко.
Занадто довго забагато людей не помічали цього зародка. Занадто довго забагато людей не реагували на зародок і не вели відповідних громадсько-політичних дебатів. Кожному необхідно пильніше придивитися до себе - на робочому місці, в сім'ї, у різних клубах і спілках. Як часто жарти про євреїв, якими сипав шеф на роботі, батько сімейства, голова спілки, пропускалися повз вуха і залишалися без належної реакції? Той, хто не реагував від самого початку, тепер теж стає співучасником. І змінює при цьому власну систему координат.
"Гідність людини недоторканна", - запевняє перша стаття Основного закону ФРН. Але схоже на те, що євреї в Німеччині більше не можуть з цілковитою впевненістю на це розраховувати. Той, хто заспокоює себе звичними міркуваннями про те, що відтепер поліція і прокуратура повинні чутливіше на це реагувати, той, хто говорить: "Одного дня ми всі виявимо солідарність, вийшовши на вулиці в кіпі" (а як щодо всіх інших днів?), той, хто посилається на чудову промову президента ФРН, у якій ідеться про необхідність боротьби з антисемітизмом, той так і не збагнув, що всього цього вже замало.
Нинішня ситуація у Німеччині - дуже серйозна. І якщо євреї, що не приховують зовнішніх атрибутів їхньої релігійної приналежності, справді більше не можуть відчувати себе в безпеці у повсякденному житті, це означає, що у ФРН настала криза демократії.
Автор: Мішель Фрідман - німецький юрист, публіцист і телеведучий. Викладає майнове право і медіаправо у Франкфуртському університеті прикладних наук, а також веде дві телепередачі на Deutsche Welle: Conflict Zone і Auf ein Wort ... mit Michel Friedman.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.