"Чорний список" Москви містить одні лише дивні речі. В ньому значаться багато імен, про які буквально нічого не спадає на думку. Як мінімум того, що в широкому розумінні могло би видатись антиросійською позицією. "Антиросійською" в сенсі критично-заперечувального ставлення до зовнішньополітичного курсу московської верхівки навколо президента Путіна. Власне, й інтенсивні пошуки в інтернеті нічого не прояснюють. Запити в офіси нев’їзних також не дають нічого, що могло би пояснити заборону на в’їзд до Російської Федерації.

Далі впадає у вічі, що ціла низка імен належить політикам далеко не з перших рядів. Інші - як, наприклад, колишній віце-прем’єр Великобританії Нік Клегг чи екс-міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг - є до того ж колишніми. Такий список справляє на оглядачів радше непрофесійне враження. Можливо саме тому Росія так довго тримала його в таємниці.

Що хоче Москва сказати своїм списком?

Поширення імен між деякими державами-членами ЄС так само видається радше викликаним політичним викидом тестостерону, аніж раціональним розрахунком. Балтійці та поляки - в очах Москви особливо злі - непропорційно часто зустрічаються у списку, у порівнянні з іншими, більш впливовими націями.

Так що ж Москва хоче сказати, склавши такий список? У першу чергу те, що Кремль вдається до дипломатичного звичаю, відплачувати тим самим. Відповідно до цієї логіки, "почав" ЄС, адже він перший ввів заборони на в’їзд російських функціонерів, політиків та військових, які брали участь у анексії Криму. Кремль, натомість, не обґрунтовує, як було складено список, і це є ще одним сигналом. Адже сваволя не є ознакою сили. Деякі з нев’їзних говорять, що вони навіть горді бути нині позбавленими права в’їзду до Росії. Це фатально нагадує порожні крики тріумфу, які до цього було чути з Москви. Там деякі націоналістичні гарячі голови поводилися так, наче заборона на в’їзд до ЄС возвела їх до дворянського стану. Але ті, хто стверджує, що добре почувається в політичному глухому куті, лише маскує цим власну безпорадність.

Шлях, який веде до протилежного, ніж очікувалося

Видається, що саме там міцно застрягли усі сторони: у вражаючій безпорадності знайти вихід з української кризи. Ще цього місяця лідери ЄС повинні на саміті у Брюсселі вирішити, чи продовжувати санкції проти Росії. Ця дискусія буде достатньо складною - Греція, що стоїть на межі банкрутства, може чинити перешкоди та спробувати розіграти російську карту.

Ціла низка держав-членів ЄС хотіли би позбутися санкцій і продовжувати радісно торгувати з Росією, заплющивши очі на Крим та східну Україну. Проте ці наміри будуть перекреслені "чорним списком" Кремля. Про послаблення санкційного режиму ЄС віднині заледве хтось вголос розмірковуватиме. І це точно було останнє, чого Москва хотіла досягти своїм дивним заборонним списком.