До Міжнародного жіночого дня цьогоріч я хочу зробити собі маленький подарунок. Днями я піду до однієї із цих старомодних крамниць у німецькому середмісті та куплю свинку-скарбничку. А також жирний маркер, яким я напишу на ній великими літерами "Шовіністична свиня".

Це має бути маленька свинка, оскільки жінка повинна її носити з собою. У відповідь на черговий недолугий жарт якогось чоловіка вона дістане її і скаже: "Плати!". Це дозволить уникнути ситуації, яку ненавидить майже кожна жінка: нам несподівано кидають подібне висловлювання, і що робимо ми, завжди такі гострі на язик за інших обставин? Ми мовчимо, оскільки нам бракне мови через те, що подібне усе ще трапляється у 2015 році в ох якій уже емансипованій Німеччині.

Історія з життя номер один: молода жінка перший день у новому офісі, який вона ділить з одним колегою. Інший колега заходить до кімнати та питає у чоловіка: "О, у тебе тепер є секретарка?"

Чоловіча демонстрація сили

Шовіністична свиня є тому чудовою ідеєю - її подала одна подруга, яка працює у бізнесі - що вона поєднує два рівні, на яких емансипація ще відстає: приниження жінок за допомогою демонстрації чоловічої сили - чи-то словесного характеру, а чи навіть сексуальним домаганням - та той факт, що чоловіки справді мають більше влади - завдяки становищу та грошам.

Історія з життя номер два: коли вищезгадана подруга тільки поставила "шовіністичну свиню" на свій робочий стіл, один колега без жодних питань помахав десятиєвровою купюрою і зауважив: "Я би хотів безлімітний тарифний план".

Звісно, коли вже згодом ці анекдоти розповідають, вони звучать справді кумедно. Якби не факти: за даними одного дослідження німецького Федерального бюро із протидії дискримінації, понад половина усіх працюючих хоча б одного разу або були об’єктом сексуального домагання, або спостерігали такий випадок. Кожну п’яту жінку щонайменше один раз проти її волі колеги торкалися колеги-чоловіки. Щодня у повсякденному житті, на вулиці або у метро жінки зазнають сексуальних домагань - попри всі протести громадськості.

Становище жінок у світі

На тлі закріпленої в законодавстві дискримінації жінок у таких країнах, як Саудівська Аравія, групових зґвалтувань у Індії або жіночого обрізання в Африці південніше Сахари та інших місцях, слова про ситуацію в Німеччині можуть викликати закочування очей. Чому ви вередуєте, любі жінки? Ви ж можете отримувати ту освіту, яку хочете, робити кар’єру, більше того, навіть стати федеральною канцлеркою!

Все правильно. І втім, дискримінація ховається у деталях: в середньому жінки отримують в Німеччині на 22 відсотки менше, ніж чоловіки. З таким показником у Європі ми належимо до лідерів з нерівності у зарплаті. За даними Федерального бюро статистики, лише в 13 процентів німецьких пар жінки отримують більше, ніж їхні чоловіки або партнери. Вже давно час ухвалити закон про рівність виплат. Так само треба було раніше запровадити квоти для жінок в наглядових радах. Частка жінок у керівництві найбільших німецьких акціонерних компаній нещодавно навіть трохи знизилась - до мікроскопічних 5,5 відсотка.

Історія з життя номер три: одна жінка на керівній посаді відкрила посаду асистента/ки. Зрозуміло, що це квиток до просування кар’єрною драбиною. Але тоді вона каже потайки фразу: "Мені не так зручно з жінками" - і призначає чоловіка.

Шовіністична свиня призначена не лише для чоловіків. Жінки також долучаються до гри, вставляючи палиці в колеса іншим жінкам. Згідно з девізом: "Я мала пробиватися нагору, чому я маю піклуватись, щоб і ви пожинали плоди?" Досі в більшості професій майже немає жіночих асоціацій.

Не забувати про солідарність

Історія з життя номер чотири: молода жінка з хорошою освітою та багаторічним досвідом роботи народжує дитину. Після одного року декрету вона погоджується піти працювати на півставки. "Як тупо. Крах кар’єри забезпечено", - перешіптуються з цього приводу її колежанки.

І справді, діти є тими, хто у першу чергу спричиняє крах кар’єри. Адже передусім жінки і досі беруть на себе основну частину відпустки для догляду за дитиною (чоловіки в середньому залишаються удома два місяці, а жінки - 12), потім працюють на неповний робочий день та поспішають із засідань, щоб забрати дітей із ясел.

Але чи дає це нам право судити про те, як жінка поєднує роботу та сім’ю? Чи не повинні ми радше апелювати до батька, щоб він брав на себе більше відповідальності, аніж перемивати кістки колежанці?

Одне із кращих фото часів раннього жіночого руху: Клара Цеткін та Роза Люксембурґ ідуть під руку. Вони знали, що можуть досягти чогось в політичному плані лише разом. Сьогодні йдеться - як мінімум, у Німеччині, - вже не про основні права як, наприклад, виборче право, проте потрібно ще багато чого зробити. Любі жінки, ми можемо досягти цього лише разом! Можливо, найближчими днями я куплю не лише одну свинку-скарбничку для шовіністичних висловлювань, а одразу ще декілька. Є достатньо жінок, яким я можу їх подарувати.